Фото: із відкритих джерел
Дослідження на прикладі промислу та торгівлі сушеною рибою dagaa на Занзібарі (Танзанія) описує, як регіональні торговельні потоки можуть одночасно підтримувати доступ до поживної їжі в різних країнах і створювати напруження між експортом та місцевим споживанням.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Environmental Research: Food Systems, розглядає, як торгівля водними біоресурсами може підтримувати нутриційну безпеку в різних регіонах. Кейсом автори обрали промисел і торгівлю dagaa — дрібною пелагічною рибою, яку на Занзібарі (Танзанія) часто реалізують у сушеному вигляді.
У роботі запропоновано поняття «nutrition-sensitive trade» («нутрицієчутлива торгівля»): це торгівля, яка забезпечує та балансує доступ до продуктів із високою поживною щільністю для кількох просторово віддалених груп населення (зокрема нутриційно залежних або вразливих), не підриваючи нутриційну безпеку в громадах, де їжу виробляють — у сільських, прибережних або прирічкових територіях.
Що показав кейс Занзібару
За висновками авторів, торгівля dagaa відіграє помітну роль у постачанні доступного білка та мікронутрієнтів як місцевим споживачам, так і вразливим групам населення щонайменше у шести країнах Африки.
- Вбудованість у внутрішні та регіональні продовольчі системи. Свіжу dagaa та dagaa, яку бланшують і сушать на сонці, переважно споживають локально. Натомість сушена продукція — передусім сонячної сушки та бланшовано-сонячної сушки — значною мірою спрямовується на експорт.
- Динамічні торговельні потоки. На них впливають екологічні, соціальні, інституційні та економічні чинники, зокрема зміни запасів риби, експортний попит, технології переробки та система дозволів.
- Сезонність як фактор доступності їжі. У сухий сезон більша частка dagaa переробляється на експорт. Це, як зазначено в дослідженні, може зменшувати внутрішній доступ до свіжої риби, змінювати структуру споживання та потенційно впливати на нутриційні результати.
Де виникають компроміси та ризики
Автори підкреслюють, що на Занзібарі вже проявляються компроміси між експортною орієнтацією та місцевим доступом до їжі. У роботі також зазначено, що ці напруження можуть посилюватися через зростання туризму, зміну клімату та збільшення інвестицій у експортно орієнтовану переробку риби.
Що пропонують досліджувати далі
У статті сформульовано порядок денний для подальших досліджень, які мають поглибити розуміння «нутрицієчутливої торгівлі» у водних продовольчих системах:
- Як саме люди споживають водні продукти (особливо дрібну рибу) в різні сезони: хто споживає, у яких обсягах і як це впливає на харчування вразливих домогосподарств.
- Як домогосподарства отримують доступ до водних продуктів — через ринки, власне виробництво або неформальні мережі — і як на вибір раціону впливають ціна, сезонність та наявність продукту.
- Як торговельні правила, експортні дозволи та регіональні політики впливають на торгівлю водними продуктами, і чи підтримують ці механізми справедливий доступ до поживної їжі, одночасно балансуючи економічні цілі.
Що це означає для агропродовольчої політики
Дослідження акцентує: під час формування торговельної політики варто враховувати не лише економічні ефекти, а й нутриційну роль продукту — як для внутрішнього ринку, так і для країн-імпортерів. Окремо згадується, що регіональні рамки на кшталт Африканської континентальної зони вільної торгівлі (AfCFTA) потенційно можуть підтримати «нутрицієчутливу» торгівлю водними продуктами через посилення міждержавної координації, зниження вартості дозволів і гармонізацію регулювання.
Для бізнесу та регуляторів у продовольчих ланцюгах це означає, що сезонність переробки, правила експорту та доступність продукту на внутрішньому ринку можуть прямо впливати на структуру споживання й продовольчу безпеку — і ці фактори потребують узгодженого управління.