Фото: із відкритих джерел
На дослідному полі «Oberacker» поблизу Берна з 1994 року порівнюють оранку та директ-сівбу без обробітку ґрунту. Дані багаторічних спостережень свідчать: за врожайністю системи в середньому близькі, але відмінності проявляються у структурі ґрунту, біоті та водному режимі.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.
Чи може землеробство без плуга стабільно працювати в умовах Центральної Європи — питання, на яке швидких відповідей не буває. На полі «Oberacker» у Цоллікофені (кантон Берн, Швейцарія) з 1994 року триває довгостроковий дослід, у якому на одних і тих самих ділянках порівнюють два підходи: традиційну оранку та директ-сівбу без механічного обробітку ґрунту.
Дослід закладено на площі близько 1 га, поділеній на шість ділянок. Його мета — практично й системно оцінити, як різні системи обробітку впливають на врожайність, ґрунтове життя, вміст органічного вуглецю, водопроникність та інші параметри, які в полі часто «накопичуються» роками. Нині експеримент супроводжують Agroscope та Вища школа аграрних, лісових і харчових наук (HAFL).
Окремий акцент у матеріалах досліду — на тому, що ефекти від системи обробітку не завжди видно одразу. Саме тому 30-річні спостереження дають цінний зріз: як змінюється ґрунт у глибині, як реагує біота, і що відбувається з водою в профілі.
Як побудований дослід «Oberacker»
На шести ділянках «Braunerde» (бурий ґрунт) постійно ведуть два варіанти землеробства: конвенційна оранка та директ-сівба без обробітку. У межах шестирічної сівозміни паралельно вирощують культури, типові для Швейцарського плато.
Сівозміна в досліді
- горох
- озима пшениця
- кормові (польові) боби
- озимий ячмінь
- цукрові буряки
- силосна кукурудза
Що вимірюють і як часто
У «Oberacker» поєднують регулярні лабораторні аналізи та щорічні польові обліки. Це дозволяє відстежувати не лише врожай, а й зміни в ґрунті, які визначають стійкість системи в довгій перспективі.
- Кожні два роки аналізують, зокрема: pH, макро- та мікроелементи, вміст вапна, органічний ґрунтовий вуглець.
- Щороку фіксують: врожайність, винесення поживних речовин, а також параметри ґрунту — несучу здатність, водоінфільтрацію та чисельність дощових черв’яків.
Врожайність: у середньому близько, але «ціна» систем різна
За спостереженнями на «Oberacker», у середньому оранка та директ-сівба дають подібні врожаї і, як зазначається, накопичують подібні обсяги вуглецю. Водночас директ-сівба пов’язана з іншими характеристиками ґрунту: більшою кількістю дощових черв’яків, стабільнішою грудкуватою структурою та кращим утриманням води.
«У квадратному метрі ґрунту під директ-сівбою живе вдвічі більше дощових черв’яків… У середньому оранка і директ-сівба дають схожі врожаї та зберігають однакову кількість вуглецю. Але директ-сівба дає більше черв’яків, стабільніші грудочки і краще утримує воду в ґрунті», — пояснює Андреас Черве (фахівець із ґрунтів кантону Берн), який багато років демонструє контраст між системами на полігоні.
У матеріалах досліду оранку описують як технологію, що перевертає шар ґрунту до 25 см, формуючи «чисту» поверхню. Директ-сівба, навпаки, залишає стерню та шорстку поверхню, але під нею з часом формується інша порова структура, пов’язана з ходами черв’яків і кореневими каналами. Саме ці елементи, за описом, сприяють інфільтрації опадів і зменшують поверхневий стік.
Порівняння систем удобрення: GRUD і Kinsey
Окрім обробітку ґрунту, з 2009 року на «Oberacker» порівнювали два підходи до удобрення: швейцарську систему рекомендацій GRUD та метод Kinsey (підхід, що орієнтується на «ідеальний баланс» елементів живлення). За підсумками багаторічних порівнянь, як зазначається, відмінності в результатах на полі були незначними — подібно до того, що спостерігають у практиці.
У 2022 році ці порівняння на «Oberacker» завершили й перейшли до налаштування удобрення з урахуванням специфіки системи: із залученням органічних добрив та окремим фокусом на верхні 5 см ґрунту.
Що це означає для господарств
Дані «Oberacker» підкреслюють: вибір між плугом і директ-сівбою не зводиться лише до «хто дасть більше зерна» в один сезон. За наведеними спостереженнями, за близької середньої врожайності системи можуть відрізнятися за тим, як вони формують ґрунтову структуру, підтримують ґрунтову біоту та працюють із водою — а ці фактори стають критичними в роки зі стресовими умовами.
Сам дослід «Oberacker» у джерелі названо одним із найважливіших довгострокових порівнянь оранки та директ-сівби в німецькомовному просторі. Узагальнений висновок, який подають автори: директ-сівба за центральноєвропейських умов може забезпечувати конкурентну врожайність у довгій перспективі, водночас демонструючи позитивні ефекти для структури ґрунту та ґрунтового життя.