Фото: із відкритих джерел
Стійкість бур’янів до гербіцидів стає серйозною загрозою для виробництва рису в усьому світі. Більше 190 випадків стійкості бур’янів зафіксовано в різних регіонах, що вимагає нових підходів до управління.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Стійкість бур’янів до гербіцидів є однією з найсерйозніших проблем, що впливають на системи виробництва рису в усьому світі. Рис вирощується в різноманітних агроекологічних умовах, і ефективний контроль бур’янів є критично важливим, оскільки вони агресивно конкурують з культурою за поживні речовини, воду, світло та простір. Коли гербіциди з однаковим механізмом дії використовуються повторно, певні популяції бур’янів розвивають стійкість, що робить їх важкими або навіть неможливими для контролю за допомогою раніше ефективних засобів.
Глобальні випадки та види стійких бур’янів
На глобальному рівні зафіксовано понад 190 випадків стійкості бур’янів у системах виробництва рису. Ці випадки охоплюють Азію, Америку, Європу та Австралію, що демонструє, що стійкість до гербіцидів є поширеною агрономічною проблемою. Найчастіше повідомляється про стійкі види бур’янів, такі як куряче просо (Echinochloa crus-galli), джунглерис (Echinochloa colona) та пізня водяна трава (Echinochloa phyllopogon).
Механізми дії гербіцидів
Велика частина стійкості до гербіцидів у бур’янах рису пов’язана з гербіцидами, які інгібують ацетолактатсинтазу (ALS), що належить до групи HRAC 2. Ці гербіциди широко використовувалися через їх високу ефективність і низькі норми внесення. Однак повторне використання ALS інгібіторів прискорило еволюцію стійких популяцій бур’янів.
Інші групи гербіцидів, де виникла стійкість, включають інгібітори ацетил-КоА карбоксилази (ACCase), інгібітори фотосистеми II, мімікри ауксину, гліфосат (інгібітори EPSPS), інгібітори синтезу дуже довгих ланцюгів жирних кислот та інгібітори синтезу целюлози.
Регіональні тенденції
В Азії, особливо в Китаї, Японії, Південній Кореї та Південно-Східній Азії, зафіксовано численні випадки стійкості водних та напівводних бур’янів до ALS. У Північній та Південній Америці стійкість широко документована у злаках, таких як Echinochloa spp., особливо в США, Бразилії та Колумбії. У Європі, зокрема в Італії, Греції та Португалії, також спостерігаються значні проблеми зі стійкістю, в основному пов’язані з курячим просом та водними осоками.
Наслідки для виробництва рису
Стійкі до гербіцидів бур’яни можуть спричинити значне зниження врожайності. У сильно заражених полях рису неконтрольовані бур’яни можуть зменшити врожайність на 30-80%, залежно від щільності бур’янів та часу їх появи. Стійкі бур’яни також збільшують виробничі витрати, оскільки фермерам часто потрібні додаткові внесення гербіцидів або альтернативні методи управління.
Для вирішення цієї проблеми стають необхідними інтегровані стратегії управління бур’янами. Ці стратегії включають сівозміну, використання гербіцидів з різними механізмами дії, механічний контроль бур’янів, управління водою та впровадження конкурентоспроможних сортів рису.