Фото: із відкритих джерел
Виробники яблук і груш у Новій Зеландії пов’язують досягнення довгострокових експортних цілей із підвищенням продуктивності праці через автоматизацію та впровадження нових технологій. У галузі наголошують: витрати на робочу силу формують основну частку витрат «за воротами ферми», а комплаєнс і міграційна політика впливають на доступність працівників.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Яблучно-грушевий сектор Нової Зеландії прогнозує експортні повернення понад 759 млн дол. США за 12 місяців, що завершуються у червні. Водночас галузь декларує ціль вийти на 1,17 млрд дол. США експорту до 2034 року. На тлі цих планів виробники дедалі частіше говорять про необхідність автоматизації та технологічних рішень, які мають підвищити продуктивність праці.
За оцінками учасників ринку, витрати на робочу силу становлять 60–70% капітальних витрат «за воротами ферми», що й підштовхує інвестиції в автоматизацію. На галузевій конференції Apple and Pear Industry Conference у Квінстауні (Queenstown) представники державних структур і садівничих господарств обговорювали, як інновації можуть зняти частину навантаження з персоналу та зменшити залежність від сезонної робочої сили.
Кріс Керр (Chris Kerr), chief transformation officer та директор зі strategy insights and evidence у MPI, зазначив, що для зростання продуктивності праці потрібні автоматизація й інновації. За його словами, штучний інтелект, автономні роботи та дистанційне зондування вже застосовують у системах управління шкідниками та хворобами.
Де автоматизація вже працює, а де — складніше
Виробники наголошують, що автоматизація в пакувальних цехах (pack-house) зазвичай простіша, ніж «у полі». Стюарт Кілмістер (Stuart Kilmister) з Kilhaven Orchards зауважив, що роботизовані рішення поки що не є ефективнішими за хорошого працівника, а для невеликих господарств інвестиції в нові технології несуть відчутні фінансові ризики.
Геміш Раш (Hamish Rush) з Aporo Orchards підкреслив, що виробникам важливо зважувати не лише можливості, а й повну вартість впровадження AI та автоматизації.
Технології для роботизованого збирання: що розробляють
Серед рішень, які розглядають для роботизованого збирання, згадуються вакуумні платформи для збирання (vacuum harvesting platforms) та 2D «плодові стіни» (2D fruiting walls), які розробляють з урахуванням потреб роботів під час збору врожаю.
Окремо в MPI звернули увагу на перспективи «гуманоїдних» роботів для агрозастосувань. Chief insight officer MPI Джарред Меїр (Jarred Mair) повідомив, що такі рішення можуть бути комерціалізовані протягом найближчих кількох років і стати поширеними впродовж десятиліття. Він також зазначив, що нові AI-моделі в Китаї для роботизованого збирання фруктів і оцінки якості досягають 80% за показниками якості та однорідності плодів.
Комплаєнс і робоча сила: додаткові ризики для садів
Окрім технологічних викликів, сектор говорить про високі витрати на дотримання вимог (compliance) та ризики, пов’язані з доступністю працівників. За словами Кілмістера, він витрачає близько 40 годин на тиждень на комплаєнс. Раш, зі свого боку, закликав до послідовної політики та налаштувань імміграційних правил, які б підтримували потреби галузі в робочій силі.
Садівники також очікують, що впродовж наступних 10 років технології змінюватимуть операційні процеси в яблуневих садах і загалом у садівництві, а працівникам доведеться опановувати інші навички, оскільки автоматизація перебирає на себе найбільш фізично важкі завдання.