Фото: із відкритих джерел
В індійському штаті Телангана з 2017 року реалізують проєкт Nutri-Food Basket, який поєднав переробку проса, інституційні програми харчування та розвиток місцевих підприємств у племінних громадах. За даними ініціаторів, під час 12-місячного циклу годування зафіксували суттєві покращення показників дитячого харчового статусу та гемоглобіну.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Недоїдання та анемія залишаються стійкими проблемами громадського здоров’я в племінних регіонах Індії. Як зазначається в матеріалі Global Agriculture, попри те що поживні зернові культури на кшталт проса історично вирощувалися локально, їхнє споживання знижувалося через трудомістке приготування, нестачу переробної інфраструктури та відсутність структурованих державних закупівель.
Щоб зняти ці бар’єри, Міжнародний інститут дослідження сільськогосподарських культур напівпосушливих тропіків (ICRISAT) у 2017 році запустив у штаті Телангана проєкт Nutri-Food Basket, орієнтований на диверсифікацію раціону через продукти на основі проса.
Як працювала модель: від рецепта до інституційного харчування
Ключовою ідеєю стало перетворення традиційних страв із проса на стандартизовані продукти, які не потребують тривалого домашнього приготування. У межах ініціативи розробили готові до приготування страви та готові до споживання енергетичні батончики.
Дистрибуцію організували через підтримувані державою центри anganwadi. За повідомленням джерела, продукти отримали позитивне сприйняття серед дітей, дівчат-підлітків і матерів. Згодом підхід масштабували в межах ініціативи Giri Poshana, яка охопила понад 29 тис. бенефіціарів у кількох округах.
Локальна переробка та ланцюг постачання
Для масштабування проєкту застосували модель міжсекторальної взаємодії, що поєднала агровиробництво, громадське здоров’я та місцеве підприємництво. За даними публікації, ICRISAT співпрацював із відомствами у справах племінних громад, департаментами охорони здоров’я та фермерськими організаціями, щоб вибудувати інклюзивний ланцюг доданої вартості.
Щоб забезпечити локальну пропозицію та підтримати економічну самозарадність, у межах проєкту створили вісім ліцензованих переробних підрозділів. Їх, як зазначено в матеріалі, обслуговували 80 навчених жінок і молоді з племінних громад. Організовані як сталі підприємства, ці виробники постачали продукцію безпосередньо в інституційні програми харчування, формуючи стабільний попит для місцевих фермерів, які вирощують просо, та створюючи робочі місця в сільській місцевості.
Заявлені результати для здоров’я
У матеріалі Global Agriculture наведено результати етапу масштабування за 12-місячний цикл годування. Зокрема, повідомляється про:
- 72% зниження показника важкого виснаження (severe wasting) серед дітей-учасників програми;
- покращення показників затримки росту (stunting) та недостатньої маси тіла (underweight);
- зростання середнього рівня гемоглобіну та перехід частини учасників від помірної анемії до здорових статусів.
Окремо зазначається, що під час пандемії COVID-19 постачання продуктів підтримували, доставляючи їх безпосередньо до домівок, що, за оцінкою авторів, продемонструвало стійкість локально «прив’язаних» продовольчих систем.
Що це означає для агросектору
Описана модель показує, як поєднання переробки локально вирощуваних культур (зокрема проса), стандартизації продуктів і державних/інституційних каналів збуту може створювати прогнозований попит для фермерів та одночасно підтримувати соціальні програми харчування. У публікації також зазначено, що підхід почали переймати інші уряди штатів, зокрема Одіша.