Іспанські науковці випробували «молекулярний приманювач», що знижує передачу вірусів попелицями між рослинами

Ви зараз переглядаєте Іспанські науковці випробували «молекулярний приманювач», що знижує передачу вірусів попелицями між рослинами

Фото: із відкритих джерел

Команди CSIC та CBGP-CSIC-UPM повідомили про підхід, який блокує прикріплення вірусів до ротових частин попелиць і тим самим обмежує їх перенесення між рослинами. У випробуваннях передача досліджених вірусів зменшувалася до 50%.

Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.

Дослідники з Інституту аграрних наук CSIC (ICA-CSIC) та Центру рослинної біотехнології і геноміки (CBGP-CSIC-UPM) заявили, що змогли обмежити поширення кількох сільськогосподарських вірусів між рослинами через попелиць, використавши так званий «молекулярний приманювач». Роботу опублікували в Annals of Applied Biology.

Як пояснюють автори, значна частина вірусів, які переносять попелиці, передається неперсистентно: комасі не потрібно бути «інфікованою» заздалегідь. Під час живлення на зараженій рослині вірус швидко прикріплюється до ротових частин попелиці, а далі переноситься на іншу рослину. Через таку швидкість процесу традиційні хімічні або біологічні методи контролю попелиць часто не встигають запобігти первинному перенесенню вірусу.

Як працює підхід

Запропонована стратегія не спрямована на знищення попелиць. Натомість вона має зменшити їхню роль як переносників, блокуючи механізм, який віруси використовують для прикріплення до комахи.

Для цього команда застосувала вірусоподібні наночастинки, зібрані з вірусних компонентів, але без нуклеїнової кислоти — тобто, за описом дослідників, вони є неінфекційними. Такі частинки можуть адгезувати до ротових частин попелиць і заважати «посадці» вірусу.

Результати та що вони можуть означати

За даними авторів, у проведених тестах стратегія знижувала передачу досліджених вірусів до 50%.

Окремо в роботі зазначено, що наночастинка, спроєктована під один вірус, може впливати і на перенесення інших, відмінних вірусів. На думку дослідників, це може свідчити про те, що різні патогени використовують близько розташовані ділянки зв’язування на ротових частинах попелиць. Відповідно, підхід потенційно можна поширювати й на інші віруси з неперсистентним типом передачі.

Як це можуть застосовувати в полі

У публікації описано два можливі шляхи використання таких наночастинок:

  • виробництво безпосередньо в рослинах, генетично модифікованих для стабільної експресії цих частинок;
  • нанесення на посіви шляхом обприскування.

CSIC повідомив про подання заявки на європейський патент для захисту технології. Дослідження фінансували CSIC, Спільнота Мадрида та Міністерство науки, інновацій і університетів.

agrarii-razom

Поділитися новиною:

Отримуйте ТОП-10 новин за минулий день на електронну пошту:

Залишити відповідь