Стан інфраструктури зберігання в Україні

Російські удари цілеспрямовано знищують логістичну інфраструктуру аграрного сектора. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, значна частина сучасних складських потужностей у країні вже не функціонує. У окремих регіонах втрати сягають 90 відсотків. Це поставило перед бізнесом невідкладне завдання: перебудувати систему зберігання та доставки продукції в умовах, коли традиційні маршрути й об’єкти інфраструктури недоступні.

Адаптація системи постачання: реальна ситуація

Попри значні руйнування, Україна не стикається з системним дефіцитом базових продовольчих товарів. Роздрібні мережі та оптові постачальники активно адаптуються до нових умов:

• Перерозподіл складських запасів у регіони, що залишилися без великих сховищ
• Зміна маршрутів доставки з урахуванням безпеки перевезень
• Перехід на нові формати зберігання — розподілені, дрібніші об’єкти замість централізованих
• Збільшення частоти поставок дрібнішими партіями

Процес реструктуризації логістики в режимі реального часу виявився складнішим, тривалішим і вартішим порівняно з довоєнним періодом. Однак система демонструє стійкість. Окремі товари можуть мати обмежену доступність у конкретних торговельних точках, але загальна стабільність ринку зберігається.

Питання розподілу економічних втрат у ланцюгу

Вирішальне питання — хто несе відповідальність за збитки від знищеної продукції. Це виходить за межі простого арифметичного розрахунку та торкається правової природи господарських взаємин.

Постачання і реалізація продовольчих товарів регулюються договірними відносинами між виробниками, дистриб’юторами та роздрібними мережами. Держава не розглядає себе як сторону цих угод, тому держбюджет не компенсує такі збитки. Це залишається питанням взаємної домовленості сторін.

Принцип паритетного розподілу ризиків

Міністерство аграрної політики пропонує моделювати розподіл втрат на основі принципу паритету — коли кожна сторона ланцюга беззбитковості несе порційну частку ризику пропорційно своїй ролі та економічній вигоді.

Паритет як гнучкий механізм, а не фіксований поділ

Важливе уточнення: паритетний розподіл не означає математично рівний поділ 50 на 50. Реальна модель має враховувати:

Параметр	Вплив на розподіл
Маржинальність товару	Різні категорії продукції мають різну рентабельність
Умови договорів постачання	Тирмінологія контрактів визначає базу для розрахунку втрат
Розподіл прибутку в ланцюгу	Якщо один учасник отримує основний дохід, він несе пропорційну частку ризику
Додаткові логістичні видатки	Сторона, яка покриває нові витрати на перевезення, має компенсацію від інших

Такий підхід змушує сторони переговорювати й шукати справедливу формулу для кожної категорії товарів окремо, враховуючи умови функціонування ланцюга саме в період військового конфлікту.

Страхування воєнних ризиків — довгострокова перспектива

Паралельно до поточних договірних домовленостей держава розробляє системні механізми страхування логістичних ризиків, пов’язаних з військовими діями. Такі схеми дозволять:

• Нівелювати непередбачувані втрати від атак на інфраструктуру
• Розподілити ризики між більшим колом учасників через страхові премії
• Забезпечити довгострокову стабільність ланцюгів постачання

Проте повноцінна страхова система знаходиться на стадії розроблення. Донедавна бізнес має покладатися на власні механізми та міжсторонні угоди щодо справедливого розподілу втрат та додаткових витрат на реорганізацію логістики.

Практичні імплікації для учасників ланцюга

Для виробників, дистриб’юторів та торгівельних мереж це означає необхідність переглянути існуючі контракти з урахуванням нових реалій. Однак без чітко встановлених법ових норм процес ведеться на принципі добровільної домовленості та економічної доцільності. Учасники ланцюга змушені балансувати між своїми інтересами і збереженням стійкості загальної системи продовольчої безпеки держави.