Фото: із відкритих джерел
Після посушливого 2018 року фермер Міхель Альмродт із Саксонії-Ангальт перевів господарство на strip-till та елементи прямого висіву, зробивши ставку на меншу кількість проходів і економію дизпального. За його словами, ключові труднощі під час переходу — радше психологічні, ніж технічні.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.
Фермер Міхель Альмродт, який у 2018 році перебрав управління сімейним господарством у Танґергютте (Саксонія-Ангальт), за кілька років суттєво змінив систему обробітку ґрунту: від традиційного плуга — до strip-till та прямого висіву. Нині він обробляє близько 600 га за конвенційною технологією та ще 60 га як органічні площі.
Поштовхом до змін, за його словами, стала посуха 2018 року, коли річна сума опадів склала близько 300 мм. У таких умовах, пояснює фермер, будь-які зайві витрати важко «відіграти» врожаєм, тому він почав шукати технологію з меншою кількістю операцій у полі.
Чому відмовився від інтенсивного обробітку
Альмродт працює переважно на слабких, малогумусних піщаних ґрунтах. Він наголошує, що надмірний обробіток таким ґрунтам шкодить, а ризик ерозії для його умов — один із ключових аргументів на користь мінімізації механічного впливу.
Окремо він звертає увагу на вологозабезпечення: важливо не стільки «загальна» вода, скільки наявність вологи у верхньому шарі під час проростання. За його спостереженнями, інтенсивний обробіток швидко підсушує 3–7 см ґрунту, що змушує загортати насіння глибше, а це може мати свої мінуси.
Як відбувався перехід: від проміжних культур до 100% strip-till у кукурудзі
Першим кроком стала сівба проміжних культур восени 2018 року за технологією прямого висіву. З 2019 року господарство припинило оранку й перейшло на обмежений обробіток (культивацію/глибоке розпушення без плуга). У 2020 році фермер залучив підрядника, щоб випробувати внесення рідких органічних добрив у смуги (гноївка-Strip-Till) під кукурудзу: частину площі зробили зі strip-till, частину — без нього. Після оцінки сходів він вирішив наступного року перейти на 100% strip-till у кукурудзі.
Гліфосат і зміна календаря сівби
Однією з принципових змін у системі став гліфосат. Поки господарство працювало з плугом, до 2019 року воно обходилося без нього. Перехід на strip-till у кукурудзі, за словами Альмродта, означав необхідність «вимкнути» бур’яни, проміжні культури та падалицю до проходу strip-till-агрегату й сівалки, щоб мінімізувати механічні операції.
Також змістилися строки сівби: восени — приблизно на тиждень раніше, навесні — дещо пізніше, оскільки ґрунт прогрівається повільніше. Навесні фермер робить акцент на ранньому внесенні добрив.
Сівалка Claydon і логіка «strip-till-директсіву»
У 2021–2023 роках Альмродт тестував різні сівалки для зернових і ріпаку — як strip-till, так і для «чистого» прямого висіву. За його словами, у 2022 році він порівнював звичайну мульчувальну сівбу (після розпушення трибалковим культиватором на 25–28 см) із сівбою Claydon і не побачив різниці в урожайності. У 2023 році він вирішив придбати Claydon і називає свою систему «strip-till-директсівом».
Серед причин вибору він називає те, що розпушення відбувається смугами під лапами/зубами, а також можливість внесення добрив у підґрунтовий шар. Окремий практичний плюс — виконання кількох операцій за один прохід і відсутність передпосівної підготовки: наприклад, після збирання силосної кукурудзи можна одразу сіяти.
Налаштування, проміжні культури та контроль бур’янів
Суттєвих технічних проблем на старті, за його оцінкою, не було, але довелося навчитися точніше налаштовувати глибину роботи. Для масивних посівів проміжних культур у разі високої біомаси він застосовує мульчування або прикочування взимку, щоб органічна маса стала «крихкішою» — це полегшує роботу зубової сівалки та покращує результат висіву.
Через ширший міжрядний простір у посівах довше потрапляє світло, тому навесні, за словами фермера, зростає ризик залишкової забур’яненості. Відповідно, він намагається максимально «чисто» закривати посіви восени, а навесні — робити додатковий, але відносно недорогий захід. Це важливо і для проміжних культур: якщо вони заходять у зиму забур’яненими, тоді після збирання доведеться додатково «чистити» поле механічно або хімічно — саме цього він прагне уникнути.
Проблемних злакових бур’янів на кшталт райграсу чи лисохвоста, за його словами, у господарстві немає; якщо й трапляється, то костриця (треска), яку він контролює звичними правилами сівозміни, зокрема через включення кукурудзи, соняшнику та ріпаку.
Урожайність і органіка: що змінилося на практиці
Фермер зазначає, що після повного переходу не фіксує падіння врожайності, хоча й підкреслює, що порівнювати складно через різницю між роками. На слабших ділянках він у середньому отримує близько 4 т/га зернових, на кращих — до 8 т/га пшениці та близько 30 т/га зеленої маси кукурудзи. Урожайність ріпаку, за його даними, коливається в межах 2–3,5 т/га.
У живленні він використовує гноївку та відпресовані залишки після біогазу, пробував також компост. Органіку намагається залучати з регіону; у перспективі планує повернути тваринництво, щоб мати й гній. Внесення органічних добрив у цій системі він описує так: прохід сівалки Claydon «зараховується як заробка», і після нього поверхневих решток добрив не видно.
Де система може бути складнішою
На важчих ґрунтах, на думку Альмродта, технологія може бути «складнішою» через вимоги до строків і стану поля: якщо занадто сухо або занадто мокро, працювати важче. Водночас він застерігає, що не може оцінити це на 100%, бо має лише частину площ із важчими ґрунтами.
«Найбільша перешкода — в голові»
«Велика перешкода при переході — в голові. Якщо я цього не хочу, або якщо на господарстві зміна поколінь і молоді хочуть, а старші — ні, тоді до реалізації не дійдеш», — пояснює фермер.
Він додає, що важливо бути готовим розбиратися з проблемами, які виникають у процесі, і шукати рішення. У його випадку, за словами Альмродта, перехід відбувався поступово — через випробування різних підходів, тому й у родині не було гострих дискусій щодо змін.