Фото: із відкритих джерел
Паракват (паракват дихлорид) заборонений у 74 країнах через дані про гострі отруєння та зв’язок із хворобою Паркінсона, однак у США його застосування зросло, а реєстрацію повторно підтверджували у 2024 році. Матеріал також описує, чому препарат став ключовим інструментом у no-till системах і які наукові та юридичні аргументи лежать в основі дискусії.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Паракват дихлорид — неселективний контактний гербіцид, який найширше відомий під торговою назвою Gramoxone, — залишається одним із найбільш уживаних у світі препаратів і водночас одним із найбільш заборонених. За аналізом WUFT, станом на 2026 рік його використання заборонили 74 країни. Водночас у США, за даними публікації, застосування параквату потроїлося у 2008–2018 роках, а щороку на посівах сої, кукурудзи та бавовнику розпилюють близько 8 млн фунтів речовини. Також зазначено, що Агентство з охорони довкілля США (EPA) повторно схвалювало реєстрацію параквату у 2024 році.
У матеріалі паракват названо «найбільш суперечливим гербіцидом» через сукупність факторів: повідомлення про смертельні гострі отруєння, відсутність антидоту та накопичення епідеміологічних даних про зв’язок із хворобою Паркінсона.
Чому агровиробники свого часу масово перейшли на паракват
Публікація нагадує, що комерційне застосування параквату стартувало у 1962 році, коли механічний обробіток ґрунту залишався основним способом контролю бур’янів і мав очевидні мінуси: високу трудомісткість, витрати часу та негативний вплив на структуру ґрунту.
Ключові властивості, які зробили паракват привабливим для виробництва, описані так:
- Швидка дія: як контактний гербіцид він «вбиває зелені тканини рослин при контакті протягом годин».
- Відсутність активної післядії в ґрунті: препарат, за описом, не залишає активного залишку в ґрунті, що дозволяє швидко висівати культуру після обробки.
- Зв’язування з частинками ґрунту: у матеріалі зазначено, що паракват міцно зв’язується з ґрунтом і стає хімічно неактивним при контакті із землею, тому не вимивається у ґрунтові води та не «персистує» у харчовому ланцюгу так, як деякі інші речовини того часу.
Саме ці характеристики, за текстом, зробили паракват одним із «наріжних каменів» технологій conservation tillage / no-till: бур’яни знищували хімічно, а рослинні рештки залишали на поверхні, що пов’язували зі зменшенням ерозії, кращим утриманням вологи та економією пального. Окремо згадано, що для дрібних фермерів у частині країн Азії та Африки низька вартість обробки робила його одним із небагатьох доступних інструментів контролю бур’янів «у масштабі».
Ще один напрям використання — десикація як допоміжний прийом перед збиранням на культурах на кшталт сої та бавовнику для вирівнювання підсушування і зниження витрат на доробку. Також у матеріалі зазначено, що на тлі поширення гліфосат-резистентних бур’янів у Північній і Південній Америці «інший механізм дії» параквату розглядають як один із небагатьох хімічних інструментів проти резистентних видів.
Ризики: гостра токсичність і механізм ушкодження
У публікації наголошується на високій гострій токсичності: EPA попереджає, що «один ковток» може бути смертельним, а антидоту немає. Описаний механізм летальної дії при потраплянні всередину — швидка прогресуюча поліорганна недостатність, зокрема через руйнування легеневої тканини, пов’язане з утворенням реактивних форм кисню (reactive oxygen species).
Окремо згадано історичний контекст для частини країн Азії та Тихоокеанського регіону: через доступність і летальність паракват фігурував у значній частці самогубств. Як приклад наведено Самоа, де, за даними дослідження, близько 70% самогубств протягом кількох десятиліть були скоєні із застосуванням цього гербіциду.
Хвороба Паркінсона: що наводять як наукові аргументи
Довгостроковий ризик у матеріалі пов’язують із хронічним низькодозовим впливом і можливим зв’язком із хворобою Паркінсона. Описаний клітинний механізм зводиться до того, що паракват генерує реактивні форми кисню в дофамін-продукуючих нейронах, що призводить до їх прогресуючого ушкодження. Також зазначено, що паракват рутинно використовують у лабораторних дослідженнях для індукції паркінсонізму в тваринних моделях.
Як приклади епідеміологічних даних наведено:
- кейс-контрольне дослідження на Тайвані (1997), яке повідомляло про вищу поширеність хвороби Паркінсона серед осіб із впливом параквату;
- дослідження Paul та співавт. (International Journal of Epidemiology, 2024): odds ratio 2,15 (95% CI: 1,46–3,19) для хвороби Паркінсона серед людей з професійним впливом параквату; у матеріалі зазначено, що асоціація зберігалася після врахування латентного періоду та коваріат;
- дані Agricultural Health Study (NIH-funded), де працівники поблизу оброблюваних площ, за наведеним формулюванням, були «більш ніж удвічі» схильні до розвитку хвороби Паркінсона.
Також згадано систематичний огляд (BMC Public Health, 2025), який аналізував регуляторні рішення в різних країнах і дійшов висновку, що національні заборони зменшували отруєння та смертність від параквату «без вимірюваного впливу на сільськогосподарське виробництво». Як приклад наведено Бразилію, яка заборонила паракват у 2020 році й, за текстом, зберегла значні обсяги експорту сої та кукурудзи в наступні роки.
Регуляторні рішення: де і коли забороняли
У матеріалі наведено перелік ключових заборон із роками:
- Швейцарія — 1989
- ЄС (усі країни-члени) — 2007
- Велика Британія — 2007
- Південна Корея — 2012
- Китай — 2017
- Тайвань — 2018
- Таїланд — 2020
- Малайзія — 2020
- Бразилія — 2020
- Канада — 2023
Судові позови та корпоративні документи: що описує публікація
Окремий блок матеріалу присвячений судовим процесам у США та публікаціям про внутрішні документи компанії. Зокрема, йдеться про те, що у жовтні 2022 року The New Lede та The Guardian опублікували масив внутрішніх документів Syngenta, отриманих у межах судового розкриття доказів. У тексті стверджується, що документи вказували на наявність внутрішніх досліджень 1960–1970-х років про накопичення параквату в тканинах мозку та неврологічні ефекти, сумісні з хворобою Паркінсона.
Один із внутрішніх науковців описав ситуацію як «quite terrible problem» («доволі жахлива проблема»).
У матеріалі також зазначено, що Syngenta заперечувала наявність наукових доказів причинно-наслідкового зв’язку, називаючи незалежні дослідження «фрагментарними та непереконливими».
Syngenta, за текстом, характеризувала незалежні дослідження як «fragmentary and inconclusive».
Щодо судових справ повідомляється, що в судах США перебуває понад 8 тис. позовів проти Syngenta та Chevron від фермерів і працівників, яким діагностували хворобу Паркінсона після багаторічного впливу параквату. Також стверджується, що компанія врегульовувала справи до розгляду присяжними; як приклад наведено справу Douglas Nemeth v. Syngenta (серпень 2025 року), яку, за матеріалом, закрили мировою угодою за кілька тижнів до дати слухання у Філадельфії.
Окремо згадано заяву Syngenta (березень 2026 року) про намір припинити виробництво параквату на майданчику в Гаддерсфілді (Велика Британія) до червня 2026 року з «комерційних причин».
«Експортний парадокс» і ситуація у США станом на 2026 рік
Матеріал звертає увагу на те, що низка країн, де паракват виробляли, заборонили його для внутрішнього використання, але виробництво для експорту тривало. Зокрема, зазначено: Швейцарія заборонила паракват у 1989 році; Велика Британія — у 2007-му, але виробництво для експорту, за текстом, тривало до 2026 року; Китай заборонив внутрішнє використання у 2017 році, водночас продовжуючи виробництво для експортних ринків.
Щодо США повідомляється, що у 2026 році 13 штатів внесли законопроєкти про заборону або обмеження параквату; активні ініціативи, за текстом, залишалися в Іллінойсі, Айові, Міссурі, Міннесоті, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Вермонті та Пенсильванії. Також зазначено, що Палата представників Вермонту ухвалила відповідний законопроєкт у березні 2026 року. Окремо згадується, що запропоновані формулювання Farm Bill на федеральному рівні можуть передбачати пріоритет федерального регулювання над рішеннями штатів.
Як ілюстрацію епідеміологічного тла наведено дані про округ Wayne County (Міссісіпі), де розташований великий об’єкт із переробки параквату: округ, за матеріалом, входить до топ-7% округів США за смертністю від хвороби Паркінсона у 2018–2024 роках.
Що це означає для агровиробників
Описана в матеріалі дискусія навколо параквату зводиться до балансу між агрономічною функцією препарату (швидкий контактний контроль бур’янів, роль у no-till, використання як десиканта, інший механізм дії на тлі резистентності до гліфосату) та ризиками для здоров’я (гостра токсичність, відсутність антидоту, дані про зв’язок із хворобою Паркінсона). Для господарств це означає, що регуляторні обмеження можуть посилюватися, а вимоги до безпечного поводження та контролю експозиції — ставати жорсткішими там, де препарат дозволений.