Фото: із відкритих джерел
Багаторічні польові досліди у Північному Рейні-Вестфалії показали, що різні покривні культури суттєво відрізняються за здатністю пригнічувати бур’яни та падалицю зернових. У середньому суміші працювали краще за чисті посіви, але не кожна комбінація була вдалою.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.
Бур’яни, падалиця зернових і злакові бур’яни забирають у господарств час і гроші, а також знижують урожайність. Один із практичних інструментів стримування — покривні (проміжні) культури, які конкурують із небажаною рослинністю за світло та простір. Наскільки це працює насправді, оцінила Сільськогосподарська палата Північного Рейну-Вестфалії (Landwirtschaftskammer Nordrhein-Westfalen) у багаторічних точних дослідах.
У 2022–2025 роках на щонайменше двох локаціях після зернових (у середині серпня) висівали покривні культури — як у чистих посівах, так і в сумішах. Посіви не удобрювали. Ефект пригнічення оцінювали відносно «солом’яного контролю» (ділянка без покривної культури). Обліки проводили в листопаді та повторно наприкінці лютого — середині березня.
Що саме оцінювали в дослідах
- Середній відсоток покриття ґрунту (як індикатор затінення та конкурентної здатності).
- Пригнічення падалиці зернових і бур’янів восени та збереження ефекту до весни.
- «Кореневу роботу» бобових — зокрема за розвитком бульбочок і впливом на структуру ґрунту.
- Взаємодію компонентів у сумішах (коли одна культура підсилює іншу).
Чисті посіви: хто найкраще «закриває» ґрунт і стримує падалицю
За обліком у середині листопада в середньому за роки досліду найбільшу частку покриття ґрунту в чистих посівах забезпечили вівес шорсткий (Rauhafer) та конюшина інкарнатна (Inkarnatklee) — понад 80%.
Водночас високе покриття не завжди означало однаково сильне пригнічення падалиці. Так, вівес шорсткий завдяки потужному осінньому наростанню зменшив падалицю зернових на 58% порівняно з контролем без покривної культури.
Конюшина інкарнатна формувала короткий, дуже щільний «килим» і добре закривала ґрунт, але як повільноросла культура без партнера (подібно до білоконюшини) не забезпечила достатнього пригнічення падалиці. Конюшина александрійська була лише мінімально кращою.
Найкращі культури проти падалиці та дводольних бур’янів
Найсильніший результат проти падалиці зернових у чистому посіві показала фацелія: із нею падалицю вдалося пригнітити на 70%.
Дослідники також відзначили несподівано високу ефективність олійного льону (Öllein) — понад 65% пригнічення, попри прямостоячий і відносно «повітряний» тип росту. У цих обліках він випередив гірчицю та олійний редьку.
Натомість рамтил (Ramtillkraut) і татарська гречка у всі три роки погано сходили, що відобразилося і на покритті ґрунту, і на слабшому пригніченні падалиці.
Проти дводольних бур’янів найсильніше спрацювала знову ж фацелія — також із 70% редукції. Далі в ряду ефективності названі олійна редька, вівес шорсткий, гірчиця та олійний льон. Для інкарнатної та александрійської конюшини, як і у випадку зі злаковими бур’янами, у чистому посіві «бракувало партнера», щоб підсилити ефект.
Окремо зазначено, що зірочник середній (Vogelmiere) переростав інкарнатну конюшину і розповзався поверх рослин. Водночас татарська гречка, попри слабке покриття ґрунту, показала доволі високу редукцію бур’янів. Найслабшим варіантом залишався рамтил — відповідно до його проблем зі сходами.
Чому суміші часто кращі за чисті посіви
У дослідах суміші загалом давали вищий відсоток покриття ґрунту, ніж чисті посіви. Особливо у сумішах із домінуванням фацелії та конюшин затінення восени зростало до понад 85% — у чистих посівах такого рівня не досяг навіть інкарнатний конюшина як найсильніший «затінювач» серед монокультур.
Ще виразнішим був ефект щодо злакових бур’янів: їх редукція в сумішах була стабільно вищою, ніж у чистих посівах. Пояснення, наведене в матеріалі, — різні «яруси» рослин у посіві пропускають менше світла до ґрунту, а якщо один компонент слабшає, інший частково компенсує.
Водночас не всі комбінації були однаково сильними: слабшими серед сумішей названі поєднання олійної редьки з гірчицею або з вівсом шорстким.
Жоден варіант не забезпечив повного «обнулення» падалиці восени. Однак чисті посіви наближалися до 70% редукції, а суміші мали максимум 76%.
Зима і весна: що зберігає ефект після морозів
Окремий акцент у дослідах — різниця між культурами, що вимерзають, і зимостійкими. Для практики важливо, щоб покривна культура зберігала конкурентність до обробітку ґрунту перед весняною сівбою, тому проводили повторну весняну оцінку.
У чистих посівах рамтил майже повністю вимерзав уже за температур, близьких до 0 °C, і в березні залишав мінімум органічної маси. Гречка та гірчиця також не були зимостійкими: навесні рештки покривали ґрунт приблизно на 5%. Подібно поводилася і фацелія. Олійна редька та конюшина александрійська відмирали повільніше й інколи залишали зелені частини, але без живлення рослинами їх зазвичай швидко прибирала весняна підготовка ґрунту.
Олійний льон відмирав дуже повільно і, за даними матеріалу, потребував достатньої кількості морозних днів нижче –3 °C. У тепліших регіонах це може бути проблемою. Також зазначено, що під час подрібнення (наприклад, мульчером) можливі забивання через дерев’янисті волокна.
Хто тримає результат до весни
Жодна монокультура не змогла повністю зберегти осінній рівень ефективності до весни. Найкращим проти падалиці серед чистих посівів навесні залишався вівес шорсткий — із редукцією майже 50%. У матеріалі підкреслено, що він надійно вимерзає, тому мав найменші втрати ефективності за зиму.
Олійний льон у березні ще зменшував падалицю на 41%, але, як і олійна редька, за зиму втратив близько третини ефекту. Фацелія також «просіла» порівняно з осінню, але залишалася помітно кращою за інші незимостійкі види (як-от гірчиця чи рамтил).
Найменш стабільною названо гірчицю білу: її здатність пригнічувати падалицю до весни суттєво знижувалася. Водночас конюшина інкарнатна, хоч і була слабшою проти падалиці восени, як зимостійкий компонент (разом із вівсом шорстким) краще утримувала рівень завдяки весняному відростанню.
Проти бур’янів до весни найгірше працювали гірчиця, олійна редька та гречка. Кращу редукцію забезпечували вівес шорсткий і фацелія. Лише конюшина інкарнатна змогла підсилити ефект навесні: її щільний покрив ускладнював нові сходи бур’янів.
Суміші навесні: що залишалося конкурентним
Після зими суміші з конюшиною інкарнатною та озимою викою зберігали відносно високий рівень покриття ґрунту — понад 40%. Логіка така: коли інші компоненти відмирають і залишають «прогалини», зимостійка інкарнатна конюшина завдяки пізнішому розвитку поступово займає ці місця й знову закриває ґрунт.
Практичний висновок із дослідів
У підсумку найсильнішим варіантом проти падалиці зернових у матеріалі названо готову суміш Multicrop. У третьому році випробувань у ній домінувала олійна редька — це пов’язали зі зміною сорту та більшим відсотком насіння в суміші. Для пригнічення це було радше мінусом: після морозів великі рослини залишали навколо себе ширший «радіус» непокритого ґрунту. Попри це, у середньому за три роки суміш зменшувала падалицю на 60%.
Далі йшли комбінації конюшини александрійської та фацелії, а також суміш із додаванням конюшини інкарнатної і чотирикомпонентний варіант: конюшина александрійська + фацелія + рамтил + олійний льон. Натомість у поєднанні лише інкарнатна конюшина + фацелія посіву «бракувало» проміжного ярусу: рослини залишалися низькими, розвиток був пізнім, і світло доходило до ґрунту — тому падалицю стримували слабше.
Для господарств ці результати означають, що при виборі покривної культури варто дивитися не лише на швидкість закриття ґрунту восени, а й на зимостійкість/вимерзання, реакцію на ущільнення та архітектуру посіву (наявність «ярусів» у сумішах), адже саме світло, за висновком авторів, є ключовим фактором конкурентної здатності.