Стійкість до PPO-інгібіторів поширилася на 18 видів бур’янів у світі, що ставить під загрозу ефективність гербіцидів від провідних агрохімічних компаній.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Agropages.
Станом на березень 2026 року, згідно з даними Міжнародної бази даних стійких до гербіцидів бур’янів, 18 видів бур’янів у світі підтвердили стійкість до PPO-інгібіторів. Це викликає занепокоєння серед агрокомпаній, таких як BASF, Syngenta, FMC та Sumitomo Chemical, які покладаються на ці гербіциди для контролю бур’янів у системах вирощування сої, бавовни та інших культур.
У США, зокрема в штатах Іллінойс та Північна Кароліна, популяції Amaranthus tuberculatus виявили стійкість до п’яти різних механізмів дії гербіцидів. Це свідчить про те, що стійкість до PPO рідко виникає ізольовано, а є частиною багатофакторної стійкості.
Стійкість до PPO-інгібіторів розвивається повільніше, ніж до інших класів гербіцидів, через специфічні біологічні причини. Зокрема, мутації, що викликають стійкість, повинні ефективно блокувати зв’язування гербіциду, не порушуючи нормальну функцію ферменту PPO, який відіграє критичну роль у метаболізмі рослин.
Однак, зростання використання PPO-інгібіторів у системах вирощування сої та бавовни збільшує селекційний тиск на цей механізм дії. Це призводить до появи нових механізмів стійкості, таких як видалення гліцину на позиції 210 у гені PPX2 у A. tuberculatus.
Серед нових активних інгредієнтів, що розробляються для боротьби зі стійкістю, варто відзначити трифлудімоксазин від BASF, який показав ефективність проти популяцій Amaranthus з мутаціями ΔG210 та R128. Також епіріфенасил від Sumitomo Chemical, який має системну активність проти трав’янистих бур’янів.
В умовах зростаючої стійкості до PPO, компанії змушені переглядати свої стратегії, інтегруючи PPO-толерантні культури та багатокомпонентні програми боротьби з бур’янами.