Про це зазначив віце-президент Національної академії аграрних наук України – в.о. директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко, виступаючи із доповіддю «Перспективи розвитку переробки сільськогосподарської продукції у повоєнній Україні» на сесії Загальних зборів Національної академії аграрних наук України, яка відбулась 12 грудня 2024 року.
За його словами, динаміка та обсяги виробництва у сфері переробки завжди формувалися залежно від стану та потреб економіки країни. Навіть у кризові роки показники діяльності харчової промисловості здебільшого були більш стійкими до впливу негативних змін порівняно з показниками вітчизняної промисловості в цілому.
Зокрема, 2020 року під час пандемії COVID-19 індекс виробництва харчової продукції дорівнював 99,2% проти 95,5% в цілому по промисловості. За повномасштабної агресії російської федерації на території України, у 2022 році він становив 78,4% проти 63,3%, а у 2023 року – 106,8% до 115,6% відповідно.
Упродовж 2015-2023 років найбільшими темпами зростало виробництво цукру (більше ніж у 8 разів), переробки риби (у 5,4 разу) та м’ясної продукції (у 4,3 разу).
У вартісній структурі виробництва найбільшу частку займають олія (24,4%) і тваринні жири (24,9%), частка яких впродовж 2015–2023 років майже не змінилася. Проте частка м’яса та м’ясних продуктів за цей період зросла з 11,3% до 20,5% завдяки зростанню цін на продукцію.
Через воєнні дії рф на території України у 2023 році проти 2021 року скоротилися вартісні обсяги виробництва олії (-9,6%), а також продукції борошномельно-круп’яної промисловості (-10,2%). За рік випереджаючими темпами зросла вартість перероблення риби (+76%), а також м’яса і м’ясопродуктів (58,7%).
Відбулися певні зміни у структурі виробництва та споживанні м’ясної продукції. Якщо у 2000-2005 роках в Україні домінувало виробництво та споживання яловичини і телятини, то починаючи з 2010 року найбільше вироблялося м’яса свійської птиці, переважно курячого. Частка свійської птиці зросла з 11,6% у 2000 році до 54,9% у 2022 році. Водночас частка свинини зменшилася впродовж 2000-2022 років на 11,8 в.п. – до 28,8%.
У структурі промислового виробництва хлібобулочних виробів домінує хліб пшеничний, хоча його частка зменшилася – від 48,2% у 2010 році до 41,6% у 2021 році.
Наступний за популярністю – хліб житньо-пшеничний. Його частка змінювалася від 29,7% у 2012 році до 32,1% у 2015-2016 роках, а у 2021 році дорівнювала 29,7%.
Частка випуску промислового житнього хліба коливалася у межах 0,6-1,7%, що не відповідає європейським тенденціям здорового харчування.
Незначним було виробництво лікувальної та оздоровчої продукції: промисловий дієтичний хліб займав 0,1-0,2% від загального випуску.
Водночас утримуються стійкі позиції булочних виробів – на рівні 20,8-26,5% від загального випуску, що обумовлено менталітетом місцевого населення.
Упродовж 2010-2022 років суттєві зміни відбулися у структурі виробництва молока-сировини.
Якщо у 2010 році із часткою у 59,3% від загального виробництва переважало молоко першого гатунку, то у 2020‒2022 роках домінуючою стала продукція екстра і вищого гатунку. Частка продукції екстра гатунку зростала випереджаючими темпами – з 4,4% у 2010 році до 40,8% у 2022 році. Сукупно продукція екстра і вищого гатунку становила у 2022 році 69,5% загального асортименту молока.
У 2023 року у структурі продукції харчової промисловості найбільші за обсягами реалізації частки займали виробництво:
• олії і тваринних жирів – 25,1%, за рахунок експортоорієнтованої соняшникової олії;
• м’яса та м’ясних продуктів – 20,6%;
• інших харчових продуктів, включаючи цукор, чай, каву – 13,5%;
• молочних продуктів – 9,9%.
• промислового хліба, хлібобулочних і борошняних виробів – 5,4% від загального показника по харчовій промисловості.
«Отже, Україна має значний потенціал для подальшого розвитку переробки сільгосппродукції, щоб забезпечити внутрішні потреби за рахунок вітчизняної продукції, а також для нарощування присутності України на світовому продовольчому ринку, перш за все за рахунок збільшення експорту продукції з високою доданою вартістю. Тому прискорений розвиток харчової промисловості слід розглядати як пріоритетний напрям розвитку економіки держави на найближчу перспективу», – підсумував Юрій Лупенко.