Фото: із відкритих джерел
Науковці з Університету Чикаго повідомили про підхід до редагування генів рису, який у контрольованих випробуваннях підвищив урожайність на 20–25% і водночас покращив толерантність рослин до теплового та водного стресу. Метод базується на точкових змінах у наявному геномі без внесення чужорідної ДНК.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Дослідники з Університету Чикаго розробили підхід до редагування генів рису, який, за результатами їхніх випробувань, забезпечив приріст урожайності на 20–25% і підвищив стійкість рослин до посухи та спеки. Роботу опубліковано в Nature Genetics 23 липня 2026 року; дослідження очолював Chuan He, перший автор — Liudan Jiang.
Які гени редагували і що саме змінили
Підхід спрямований на два гени рису — ALKBH9 і ALKBH10. Вони належать до родини білків, що модифікують РНК — проміжні «повідомлення», які клітина зчитує для синтезу білків.
У цих білків є структурна особливість — intrinsically disordered region (внутрішньо невпорядкована ділянка), тобто сегмент, який не має сталої просторової форми. Команда повідомляє, що видалення лише кінцевої частини цієї «гнучкої» ділянки — C-термінуса — дозволило білкам ALKBH9 і ALKBH10 ширше розподілятися в клітині та взаємодіяти з хроматином (упакованою формою ДНК у ядрі).
Як це пов’язують із ростом і стресостійкістю
У практичному вимірі, як описано в матеріалі, така «ширша» активність може послаблювати молекулярні обмеження, які зазвичай стримують ріст рослин. У публікації це порівнюють за концепцією з тим, як у людини ген FTO пов’язують із регуляцією росту та метаболізму. За даними авторів, зняття цього «стримування» дало змогу рослинам рису швидше й активніше нарощувати біомасу та водночас краще переносити спеку й дефіцит вологи — поєднання, яке в селекції часто є складним через компроміс між урожайністю та стійкістю до стресів.
Технічні характеристики та параметри
- Культура: рис.
- Заявлений ефект: +20–25% урожайності; підвищення толерантності до посухи та спеки (за результатами контрольованих випробувань, описаних у джерелі).
- Цільові гени: ALKBH9, ALKBH10.
- Мішень на рівні білка: видалення кінцевої частини внутрішньо невпорядкованої ділянки (C-термінуса) у відповідних білках.
- Механізм, який описують автори: ширше поширення білків у клітині та взаємодія з хроматином; вплив через шлях модифікації РНК.
- Метод редагування: base editing — зміна однієї або кількох «літер» ДНК у власному геномі без внесення чужорідної ДНК (на відміну від підходів, що передбачають розрізання та вставку генетичного матеріалу).
Регуляторний контекст: чому акцент на «без чужорідної ДНК»
Оскільки підхід не передбачає внесення чужорідної ДНК, автори вважають, що такі рослини можуть не підпадати під ті самі регуляторні класифікації, що й трансгенні ГМО, у низці юрисдикцій. У матеріалі згадується, що регулятори в деяких країнах, зокрема в Індії, розрізняли ген-редаговані культури та трансгенні ГМО.
Чи можна перенести підхід на інші культури
У публікації зазначено, що гени ALKBH9 і ALKBH10 не є унікальними для рису: споріднені версії існують також у пшениці, кукурудзі та сої. Водночас автори підкреслюють, що для перенесення підходу на інші види потрібно заново ідентифікувати відповідні невпорядковані ділянки білків і підтвердити, що ефекти щодо росту та стресостійкості відтворюються поза межами одного генетичного фону — такі результати, за даними джерела, ще не були представлені.
Стадія розробки та що це означає для агровиробників
Описані результати наразі належать до рівня тепличних і контрольованих випробувань, а не комерційного польового впровадження. У матеріалі окремо зазначено, що залишаються відкритими питання щодо стабільності показників у різних сортах і сезонах, взаємодії з наявними високоврожайними лініями та проходження регуляторних процедур у кожному цільовому ринку.
Для агровиробників потенційна цінність такого підходу — у спробі поєднати приріст урожайності зі стійкістю до спеки та посухи в межах однієї генетичної модифікації. Однак практичне значення залежатиме від підтвердження результатів у ширших польових умовах і від регуляторного статусу в конкретних країнах.