Фото: із відкритих джерел
Дослідники з Umeå Plant Science Centre ідентифікували ген із родини MYB, який регулює форму «пазлових» клітин епідерми листка в європейської осики. Під час посухи активність цього гена знижується, а клітини стають простішими та більш округлими.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Дослідники з Umeå Plant Science Centre (спільний центр Університету Умео та Шведського університету сільськогосподарських наук) повідомили про ідентифікацію гена, який контролює форму так званих «пазлових» клітин на поверхні листка, та про те, що і активність цього гена, і форма клітин змінюються під дією посухи. Роботу виконали на європейській осиці (Populus tremula).
Рецензоване дослідження опублікували в журналі New Phytologist у вересні 2026 року; раніше результати були викладені як препринт на bioRxiv у січні 2026-го.
Листки вкриті так званими pavement cells — нерегулярно лопатевими клітинами зовнішнього шару, які під мікроскопом зчіплюються між собою, як елементи мозаїки. У рослинній фізіології давно припускають, що така форма може мати механічну функцію — допомагати поверхні листка витримувати фізичні навантаження під час росту та змін тургору.
Що саме виявили в експерименті з посухою
За нормальних, добре зволожених умов клітини епідерми листка осики формують складний «пазловий» контур. Коли дерева піддавали посусі, ця складність зменшувалася: клітини ставали простішими та більш округлими. Автори пов’язали цю зміну зі зниженням активності ідентифікованого гена з родини транскрипційних факторів MYB.
Щоб відокремити причинний ефект від простої кореляції, дослідники застосували генетичні інструменти: в одних лініях осики ген «вимикали», в інших — штучно підвищували його активність. За повідомленням авторів, дерева з вимкненим геном краще протистояли «спрощенню» форми клітин під час посухи, тоді як лінії з підвищеною активністю гена демонстрували протилежний патерн — більшу чутливість до зміни форми. Така дозозалежна реакція, як зазначається в матеріалі, вказує, що роль гена тонко налаштовується рослиною, а не працює як простий перемикач «увімкнено/вимкнено».
Дані з природних популяцій
Окремо команда проаналізувала природну генетичну мінливість у дикій шведській популяції осики. За результатами цього аналізу, дерева, чиї предки походили з більш посушливих частин регіону, частіше мали варіанти гена, пов’язані зі складнішою формою клітин, ніж дерева з вологіших місць походження. Автори трактують це як узгоджене з локальною адаптацією до доступності води.
Що це може означати для агросектору
Робота додає деталей до молекулярного уявлення про те, як рослини фізично реагують на дефіцит води на клітинному рівні. У контексті селекції та пошуку ознак посухостійкості такі результати можуть бути корисними як підказка, які регуляторні ланки варто вивчати далі — зокрема ті, що впливають на механічні властивості поверхні листка через форму клітин епідерми.