Фото: із відкритих джерел
Жнива зернових зазвичай починаються з озимого ячменю. Оптимальний момент для збирання — повна або «мертва» стиглість за вологості близько 14–15%, яку варто перевіряти не лише «на ніготь», а й мобільним вологоміром.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.
Жнива зернових традиційно стартують з озимого ячменю. До виходу комбайна в поле культура проходить кілька стадій достигання, а ключовим практичним орієнтиром для початку збирання є вологість зерна: для прямого комбайнування ідеальними вважають 14%, а молотять зазвичай у повній стиглості або оптимально — у «мертвій» стиглості, коли вологість опускається нижче 15%.
Як у полі оцінюють стиглість: «проба нігтем» і стадії достигання
Один із найпоширеніших швидких способів — перевірка твердості окремих зерен великим пальцем і нігтем. За стадіями розвитку (EC) достигання описують так:
- Молочна стиглість (EC 75): зернівки вже досягли кінцевого розміру, але ще зелені; вміст молочно-водянистий.
- Тістоподібна стиглість (EC 85): вміст зернівки ще м’який, але сухий.
- Жовта стиглість (EC 87): зерно твердішає; слід від нігтя видно, але він уже незворотний; стебла часто лише починають жовтіти.
- Повна стиглість (EC 89): зерно тверде й майже не ламається нігтем.
- «Мертва» стиглість (EC 92): зерно не вдається втиснути або зламати нігтем; удень зернівки вже розпушуються, рослина відмирає, стебла полягають/ламаються.
Водночас «проба нігтем» дає лише орієнтир і поступається точністю мобільному вимірюванню вологості.
Вологість: як правильно відбирати проби та чому важлива калібровка
Щоб точніше визначити готовність до збирання, використовують мобільний вологомір і роблять кілька вимірювань безпосередньо на краю поля. У матеріалі наголошується, що практичним варіантом є якісний прилад із вимірювальною коміркою, де зерно подрібнюють для визначення вмісту води/вологості.
Для репрезентативності проби радять відбирати по діагоналі поля, беручи колосся з різних ділянок. Часто потрібно кілька вимірювань, щоб отримати середнє значення. Типові прилади мають налаштування під різні культури — зокрема ячмінь, жито, пшеницю, тритикале, овес або спельту.
На точність впливають:
- репрезентативні, чисті проби без полови, остюків та сторонніх домішок;
- регулярно відкалібрований вологомір.
Зазначається, що мобільні прилади зазвичай мають допуск до 0,5%. Тобто показник 14% може відповідати фактичному діапазону 13,5–14,5%. Для калібрування багато заготівельників/елеваторів можуть надати можливість звірити показники на професійному обладнанні — важливо калібруватися на тій самій пробі.
Погода і рішення «збирати до дощу чи після»
Окрім стадії стиглості, радять постійно звірятися з прогнозом погоди. Якщо зерно в пізній жовтій стиглості й очікуються кілька днів дощів, доцільніше молотити до опадів, а не після них.
Щоб дощ не зіпсував якість, допускається збирання зерна з вологістю до 18%, але лише за умови, що врожай одразу вентилюють. Далі вентиляція або теплове сушіння мають швидко знизити вологість до 14%. Інакше зростають витрати на сушіння (як при власному зберіганні, так і при продажу), а надмірна вологість ускладнює сам процес обмолоту: у крайніх випадках колосся погано вимолочується, що веде до втрат.
За звичайних умов очікують підсихання на 1–2% на добу (залежно від місця, якості ґрунту та рельєфу). У спекотні або вітряні дні на піщаних ґрунтах вологість може знижуватися до 4% на добу.
На що ще звернути увагу під час жнив
Вологість зерна змінюється постійно, тому її потрібно регулярно контролювати. Також важливо:
- стежити за рівномірністю достигання;
- враховувати частку можливих пізніх пагонів;
- пам’ятати про недостиглу солому, яка може спричиняти проблеми та намотування під час збирання;
- уникати надмірних навантажень на комбайн, адже це підвищує витрати пального.
Окремо підкреслюється потреба контролювати результат обмолоту, особливо на неоднорідних полях (різна якість ґрунту) або за наявності сортів із різними строками достигання — у таких умовах комбайн потрібно коригувати по налаштуваннях. Інакше можливі:
- втрати під час обмолоту (зокрема через налаштування молотильного апарата та системи очищення); автоматизований контроль варто перевіряти візуально;
- втрати під час очищення: зернова маса має бути без пилу, полови та частин стебел/колоса;
- дроблення зерна: ризик зростає зі зниженням вологості, тому налаштування потрібно оптимізувати під фактичні умови.