Фото: із відкритих джерел
У В’єтнамі в межах програм CGIAR IRRI разом із місцевими структурами провели консультаційний воркшоп про цифровізацію механізації рисівництва в дельті Меконгу. Пілот у трьох громадах міста Кантхо дав набір даних за 2025 рік і карти придатності техніки для управління виробництвом та інвестиційних рішень.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
20 травня 2026 року у В’єтнамі в межах наукових програм CGIAR зі сталого землеробства та цифрової трансформації Міжнародний інститут досліджень рису (IRRI) спільно з Департаментом кооперативів і розвитку сільських територій (DCRD) та Департаментом сільського господарства й довкілля міста Кантхо (DAE) організували консультаційний воркшоп «Digitalizing Agricultural Mechanization for Optimized Investment, Improved Management, and Enhanced Rice Production Efficiency». Учасники — експерти, бізнес і кооперативи — обговорювали, як цифрові дані та карти механізації можуть стати основою для оптимізації інвестицій у техніку, підвищення ефективності виробництва рису та підтримки «зелених» і низьковуглецевих цілей.
Одним із ключових елементів заходу стала демонстрація цифрових інструментів, зокрема платформи EasyFarm, а також карт придатності механізації, які пропонують використовувати для виробничого менеджменту та ухвалення рішень у рисівництві.
Пілот у Кантхо: дані за 2025 рік і карта придатності механізації
Воркшоп спирався на результати дослідницької активності «Digitalizing Rice Farming Mechanization in the Mekong Delta», яку реалізували у трьох пілотних комунах міста Кантхо: Long Hung, Thanh Quoi та Thuan Hoa. За підсумками детальних польових обстежень команда сформувала комплексний набір даних за 2025 рік, що охоплює посівні площі, сезонні календарі та точний рівень використання техніки на кожному етапі виробництва. Паралельно створили карту придатності механізації для оцінки сумісності різних типів машин із конкретними географічними та природними умовами кожної локації.
За словами науковця IRRI Нгуєна Ван Хунга, цифровізація механізації допомагає сформувати централізовану базу даних для оптимізованого управління, а також з’єднувати попит і пропозицію між фермерами та надавачами механізованих послуг. Вона також підтримує розробку інвестиційних стратегій щодо техніки, точніше прив’язаних до локальних потреб і ефективності господарювання.
У матеріалі зазначено, що платформа даних має підтримувати створення карт придатності механізації для рисівництва по всій дельті Меконгу та напряму слугувати програмі «Sustainable Development of 1 Million Hectares of High-Quality, Low-Emission Rice Cultivation Associated with Green Growth in the Mekong Delta Region by 2030 (1mHa)». Також її розглядають як базу для розвитку штучного інтелекту в «розумному» землеробстві та електронних систем аграрного дорадництва.
Рівень механізації в Кантхо та роль дронів
Заступниця директора DAE міста Кантхо Нгуєн Тхі Зянг наголосила, що механізація в регіоні переходить від простого заміщення ручної праці до синхронізованої, точної моделі, яка спирається на цифрові дані. Серед техніки, яку активно застосовують у регіоні, згадуються комбайни, машини для висаджування (transplanting machines), агродрони для обприскування, розкидачі/аплікатори добрив та спеціалізоване обладнання для роботи із соломою.
За даними DAE міста Кантхо, підготовка ґрунту та перекачування води для зрошення вже мають 100% механізацію. Сівба (blower seeders) і висаджування забезпечують понад 90% площі, що потребує цих операцій; догляд за посівами з використанням ранцевих обприскувачів (knapsack sprayers) сягає близько 90%; збирання — 100%. Безпілотні літальні апарати для обприскування, внесення добрив і сівби наразі охоплюють приблизно 30% виробничої площі.
Солома і «циркулярні» моделі: заявлений економічний ефект
Окремо на воркшопі відзначали, що механізація підтримує розвиток циркулярних моделей у рисівництві дельти Меконгу. У матеріалі наведено приклади локальних практик використання соломи для вирощування солом’яних грибів, виробництва органічних добрив або повторного застосування соломи безпосередньо в рисових технологіях. За даними DAE міста Кантхо, сумарна додана вартість від «циркулярного ланцюга соломи» може сягати близько 33,5 млн донгів В’єтнаму на гектар на рік.
Що гальмує цифровізацію та автоматизацію
Попри високий рівень механізації на низці етапів (підготовка ґрунту, сівба, обприскування, збирання, сушіння та переробка рису), перехід до повної цифровізації й автоматизації, за оцінкою Нгуєна Ван Хунга, стикається з обмеженнями. Серед проблем, озвучених на заході, — недостатня узгодженість досліджень, слабкі зв’язки між ініціативами та дублювання робіт у різних проєктах.
Одним із найбільших «вузьких місць» учасники назвали відсутність уніфікованої цифрової бази даних для управління механізацією. У матеріалі підкреслюється, що в багатьох місцевостях досі немає синхронізованих даних щодо зон вирощування, сезонних графіків, викидів або фактичного попиту на механізовані послуги. Це ускладнює координацію техніки, побудову карт придатності та зв’язок фермерів із сервісними провайдерами.
Також зазначається, що дрібноконтурність і фрагментованість земель знижують інвестиційну ефективність сучасної техніки, а частина домогосподарств не має фінансових можливостей для самостійних інвестицій у високотехнологічне обладнання. Формування професійних груп механізованих сервісів, за оцінками учасників, відбувається нерівномірно між локаціями. На воркшопі наголошували, що механізацію варто «починати з поля» і прив’язувати до організацій великомасштабного виробництва, а паралельно — прискорювати цифрову трансформацію та будувати надійні бази даних для простежуваності, присвоєння кодів зон вирощування та управління викидами.
Запропоновані кроки
Для завершення екосистеми механізації та цифрових даних учасники запропонували посилити пряму підтримку бізнесу, який займається дослідженнями, інноваціями та локалізацією сільгосптехніки під специфічні польові умови дельти Меконгу. Також наголошували на потребі розбудови систем збору й аналізу даних, цифрових карт і панелей управління виробництвом як основи для сучасної «розумної» та низьковикидної моделі вирощування рису.
Колишній міністр сільського господарства та розвитку сільських територій В’єтнаму Као Дик Фат під час заходу зазначив, що тренд для агросектору — механізація, автоматизація та цифровізація, а кінцева мета — синхронізоване «розумне», «зелене» та стале сільське господарство, яке спирається на економічний, соціальний та екологічний виміри.
Для агровиробників і кооперативів такі інструменти, як карти придатності механізації та централізовані набори даних, можуть стати практичним підґрунтям для планування потреб у техніці, вибору сервісних моделей (власна техніка чи послуги), а також для точнішого управління операціями впродовж сезону — за умови, що дані будуть уніфіковані та доступні на рівні територій.