Фото: із відкритих джерел
У Вагенінгені (Нідерланди) в карантинній теплиці проводять масштабні випробування сортів томата на стійкість до вірусу бурої зморшкуватості плодів (ToBRFV). Дослідження зосереджені на «стекуванні» генів стійкості та оцінці реакції різних генотипів у коротких циклах вирощування.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
Нідерландський селекційний підрозділ Bayer De Ruiter інвестував у власну карантинну теплицю у Вагенінгені для досліджень вірусу бурої зморшкуватості плодів томата (Tomato brown rugose fruit virus, ToBRFV). Об’єкт нині розширюють. Як повідомляє Hortidaily, з весни 2023 року теплицю використовують для випробувань великої кількості сортів томата на стійкість до ToBRFV.
Під час консультаційного дня для агроконсультантів із овочів закритого ґрунту відвідувачам показали роботу комплексу. Стратегічний керівник проєктів R&D компанії Ян Бартен (Jan Barten) детально розповів про підхід до випробувань і параметри дослідів.
Як організовані випробування
Карантинна теплиця складається з трьох відсіків і розрахована на 5 000 рослин за один цикл вирощування. У дослідах беруть участь різні типи томата — від китицевих до чері — а також підщепи. За останні три роки таким способом протестували понад дві тисячі різних сортів. Для порівняння у випробування включають і референтні сорти інших насіннєвих компаній.
Основний фокус — ToBRFV, але, за словами Яна Бартена, стандартною практикою також є «вакцинація» томатів проти вірусу пепіно-мозаїки (pepino mosaic virus). Водночас досвід у Вагенінгені показує, що під час вирощування симптоми ToBRFV швидко стають домінантними.
Штами вірусу та тривалість циклу
Від початку карантинних досліджень використовували ранній варіант ToBRFV — штам, який спершу з’явився на Близькому Сході, а згодом поширився далі. На один із наступних циклів компанія розглядає перехід на агресивніший варіант ToBRFV у відповідь на ситуацію, яку спостерігають у комерційних теплицях. При цьому наголошується, що під час зміни варіанта важливо зберегти чітку видимість відмінностей між сортами.
Випробування проводять у відносно коротких циклах: невакциновані рослини вирощують до моменту, коли достигають шість китиць. На цьому етапі, як зазначив Ян Бартен, симптомів на рослинах і плодах достатньо, щоб розрізняти сорти з сильнішою та слабшою стійкістю до ToBRFV.
Відбір проб і симптоматика
Відбір зразків на вірус проводять через 30, 45 і 60 днів після інокуляції. За словами Яна Бартена, через 60 днів багато сортів уже дають позитивний результат на вірус:
«After sixty days, many varieties test positive for the virus.»
У матеріалі також зазначається, що симптоми ToBRFV і вірусу пепіно-мозаїки частково накладаються, хоча між ними є й відмінності. Дослідження показують, що сорти різняться тим, як саме проявляється вірусна інфекція.
Ставка на «стекування» генів стійкості
Окремий напрям роботи — поєднання (stacking) генів стійкості для отримання максимальної комплексної захищеності від ToBRFV. Такий підхід у компанії називають «multigene resistance» (багатогенна стійкість). За словами Яна Бартена, науково описано близько п’яти генів стійкості.
Під час обговорення з консультантами він також звернув увагу на вплив екстремально спекотного й сухого літа: відомо, що за таких умов деякі гени стійкості можуть працювати менш ефективно. У секторі водночас зберігається занепокоєння щодо «пробою» стійкості (resistance breakdown) у сортів, які вирощують у теплицях. Компанія повідомляє, що отримує багато запитань із цього приводу та вивчає зразки з комерційних господарств.
За словами Яна Бартена, наразі науково задокументовано лише один варіант ToBRFV, який «ламає» стійкість; його ідентифікували в Бельгії.
Що це означає для тепличних господарств
- Масштабні випробування на великій кількості генотипів дають змогу швидше відбирати матеріал із сильнішою стійкістю до ToBRFV у порівнянних умовах.
- Оцінка сортів у коротких циклах (до достигання шести китиць) і регулярний відбір проб через 30/45/60 днів після інокуляції допомагають відстежувати як симптоми, так і наявність вірусу в часі.
- Фокус на багатогенній стійкості спрямований на зниження ризиків «пробою» стійкості, про які повідомляють виробники у комерційних теплицях.