Фото: із відкритих джерел
У районі Райгер-Парк на сході Йоганнесбурга в Oosrand Commerce and Entrepreneurship School уже два роки діє програма навчання овочівництву в двох тунельних теплицях. За цей час учні отримали практичні навички та зібрали приблизно 5 тис. одиниць продукції, частину якої спрямовують на шкільне харчування і в громаду.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
У двох тунельних теплицях на території Oosrand Commerce and Entrepreneurship School (район Райгер-Парк, схід Йоганнесбурга) вирощують шпинат, капусту, помідори, зелені перці, чилі та баклажани. Як зазначається в матеріалі, теплиці, створені два роки тому за підтримки Shoprite Foundation, змінили формат викладання аграрних дисциплін: замість переважно теоретичних занять учні отримали регулярну практику.
За два роки учні зібрали приблизно 5 000 одиниць урожаю. Викладачка аграрних дисциплін Джойс Нгкобо (Joyce Ngcobo) повідомляє, що школа нині збирає достатньо продукції, аби постачати її не лише для власних потреб, а й для ширшої громади Райгер-Парк та сусіднього неформального поселення Рамафоса. За її словами, найбільший попит має шпинат.
Тунелі також дали змогу проводити практичні заняття для повного класу: у групі Нгкобо навчаються 42 учні, і тепер усі можуть одночасно працювати в теплиці — на відміну від попереднього, меншого тунелю. Частину навичок школярі переносять у побут: вирощують розсаду вдома (де дозволяє місце) та продають овочі сусідам.
Виручку від продажу продукції спрямовують на підтримку програми — зокрема на закупівлю компосту та розсади. Окремо врожай підсилює шкільну програму харчування: обіди готують працівники кухні, які забезпечують ланчем близько 90% із 2 200 учнів школи.
Підготовка кадрів і фокус на залученні дівчат
За словами Нгкобо, робота в теплицях вплинула і на сприйняття ролі жінок у сільському господарстві: вона прагне мотивувати учениць розглядати фермерство та аграрні професії як реальну кар’єрну траєкторію. Вона також описує, що батьки переймають практичні поради від дітей — наприклад, поливати городи ввечері, а не в найспекотніший час дня.
«You can’t live on someone’s salary. You need to do something for yourself», — каже Джойс Нгкобо, пояснюючи, яке бачить головне повідомлення для учнів.
Ще одна викладачка, Фаріда Беквайц (Farida Beckweitz), яка раніше викладала природничі дисципліни, долучилася до аграрного напряму після його появи в навчальній програмі. Вона разом із Нгкобо цього року отримала кваліфікацію occupational trainers — педагогів, підготовлених для розвитку практичних навичок із фокусом на стандарти робочого місця та технічну компетентність.
Беквайц говорить, що мета — аби випускники мали не лише атестат, а й прикладні кваліфікації з рослинництва. У першому наборі дев’ять із десяти учнів отримали сертифікати Level 1 і Level 2 з crop production. Також зазначається, що з 2024 року понад 1 700 учнів пройшли практичне аграрне навчання, а в перспективі школа хотіла б поширити підготовку і на безробітних батьків у громаді.
«There’s nothing that can take away that feeling of having your hands inside the soil, getting them dirty», — говорить Фаріда Беквайц про ефект практичних занять для учнів.
За її словами, до програми свідомо набирали переважно дівчат, і нині вони кількісно переважають хлопців, що допомагає ламати стереотипи про «чоловічу» професію фермера. Серед наступних ідей — створення на території школи невеликого переробного майданчика, щоб, зокрема, маринувати чилі, моркву та іншу продукцію й продавати її під назвою школи.
Що це означає для громади
Описана модель поєднує навчання, виробництво та елементи мікропідприємництва: учні отримують практику вирощування овочів у захищеному ґрунті, школа — додатковий ресурс для харчування, а громада — доступ до частини продукції. У матеріалі також наведено приклад випускника Селло Мокени (Sello Mokena), який після участі в програмі облаштував город на подвір’ї та передає вирощене місцевій школі.