Фото: із відкритих джерел
У провінції Альмерія (Іспанія) поширення Thrips parvispinus у тепличних культурах, зокрема на перці, змушує переглядати підходи до захисту: шкідник уникає контактних інсектицидів і часто проходить стадію лялечки в ґрунті. Агрономка Альба Гомес наголошує на ролі вологи, структури ґрунту та ґрунтових ентомофагів у стримуванні популяції.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
У тепличному регіоні Альмерії (Іспанія) трипс Thrips parvispinus став одним із найскладніших шкідників для овочевих культур. Агрономка Альба Гомес, яка консультує виробників перцю, томата, баклажана, огірка та кабачка в провінції, описує ситуацію як «катастрофічну»: за її словами, вже «тисячі гектарів» були розкорчовані, а ураження перцю охопило 100% господарств.
Вона також зазначає, що для перцю діє обов’язковий протокол щодо видалення та завершення культури, а невиконання може призводити до штрафів. На огірку й баклажані шкідник теж трапляється, але, за її оцінкою, з нижчою частотою та меншою шкодою.
Чому цей трипс «ламає правила»
За спостереженнями Альби Гомес, складність контролю пов’язана з поведінкою, нетиповою для багатьох інших видів трипсів: комаха не обмежується квітками, легко ховається, формує масові колонії та тримається вздовж центральних жилок на нижньому боці листка — там, де контактні інсектициди практично не дістають.
Шкідник також може переховуватися між листком і плодом або в плодоніжці перцю, спричиняючи плямистість і зниження товарної якості. Окремо підкреслюється всеїдність виду: він здатен уникати корисних комах і навіть живитися ними. За наведеними даними, цикл розвитку становить 12–14 днів, а за сезон можливі до 10 поколінь.
Стадія лялечки: чому увага до ґрунту стає критичною
На тлі високого тиску шкідника Альба Гомес пропонує не відмовлятися від біоконтролю та листкових випусків ентомофагів, але додатково посилювати роботу з ґрунтом — зокрема через стадію заляльковування. За даними літератури та польових спостережень, за високих температур і поки рослина ще невелика, заляльковування в ґрунті є неминучим. Водночас техніки й фермери, за її словами, знаходили лялечок і на листі, коли культура перевищувала 1–1,5 м і з’являлося затінення.
Це, як зазначається, збігається з осіннім зниженням температур і підвищенням вологості. Частку популяції, що перебуває в ґрунті в конкретний момент, агрономка не називає й прямо говорить, що це питання потребує дослідження. Водночас вона відзначає кращий контроль шкідника на фермах, де ґрунту приділяють більше уваги.
«Енаренадо» та волога як обмежувальний фактор для ґрунтових хижаків
Окремий блок проблеми — специфіка місцевої системи enarenado (шар піску поверх органічної речовини). За словами Альби Гомес, ця модель допомогла керувати засоленням і економити воду, але водночас сприяла відходу від традиційних практик обробітку ґрунту (оранка, перевертання), які частково замінили прийомом retranqueo (відсування піску для внесення гною). Це, на її думку, має прямі наслідки для ґрунтової фауни.
Ключовим фактором вона називає вологість: хижі кліщі роду Macrocheles, що мешкають у верхніх 4 см, не виживають, якщо ґрунт не утримує достатньо води — а пісок у системі enarenado якраз знижує здатність утримувати вологу, роблячи внесення таких кліщів менш ефективним.
Щоб оцінити, чи «працює» ґрунт проти шкідника, вона радить звертати увагу на ущільнення та інертність: у таких ґрунтах Thrips parvispinus може знаходити тріщини для укриття. Аналіз ґрунту, за її словами, допомагає зрозуміти, чи є текстура суглинковою та чи достатній вміст органічної речовини; якщо ні — контролювати шкідника стає значно складніше через дефіцит ґрунтової фауни, яка могла б поїдати лялечок.
Практичні кроки: обробіток, органіка та керування поливом у кПа
Серед базових рекомендацій — оранка та внесення визрілого (не свіжого) гною або компосту для поліпшення структури ґрунту й створення умов для ґрунтової фауни. Також вона наголошує на збалансованому живленні, аргументуючи це тим, що добре забезпечені рослини менш привабливі для шкідників.
Водний режим, за її підходом, потребує точного контролю. Альба Гомес зазначає, що показники суттєво різняться між ділянками, де ґрунт орють і вносять органіку, та тими, де цього не роблять. Для «зрілих» ґрунтів під перцем вона називає орієнтиром діапазон від -10 до -35 кПа. Щоб підтримувати активність Macrocheles, діапазон, за її словами, має бути вужчим — від -10 до -25 кПа. Додатково вона радить короткі поливи, щоб верхні 4 см не пересихали.
Рослинні рештки, ґрунтові ентомофаги та строки внесення
Агрономка звертає увагу, що рослинні рештки можуть ставати джерелом зараження, тому їх варто прибирати з культури, не залишати на господарстві чи поблизу сусідніх теплиць і, як «правильний» варіант, вивозити на компостувальний майданчик.
Щодо ґрунтових хижаків вона підкреслює, що за такого тиску шкідника покладатися лише на місцеву фауну не варто. Серед згаданих інструментів:
- Macrocheles robustulus — за оцінкою Альби Гомес, може бути високоефективним за умови підтримання вологості, особливо в ґрунтах із високим вмістом органічної речовини.
- Hypoaspis miles (нині Stratiolaelaps scimitus) — краще переносить нижчу вологість, заривається глибше й адаптується до більш інертних ґрунтів, але має повільніший темп живлення.
- Beauveria bassiana — за наведеними спостереженнями, працює краще в ґрунтах, багатих на органіку, за достатньої вологості.
Вона також зазначає, що мережа RAIF (Plant Health Alert and Information Network) Андалусії та провідні компанії з біоконтролю рекомендують застосування ґрунтових макро- та мікроорганізмів.
Щодо строків внесення підхід простий: «чим раніше — тим краще», але за умови, що вологість підтримується. Йдеться про внесення під час висадки або в межах передпосадкових поливів, щоб популяції корисних організмів встигли закріпитися до різкого зростання чисельності шкідника.
Несумісності, які можуть звести ефект нанівець
Окремо наголошується на питаннях сумісності. За словами Альби Гомес, Beauveria bassiana не переносить традиційних фунгіцидів, міді або надлишку сірки. Хижі кліщі, своєю чергою, несумісні з багатьма акарицидами та інсектицидами, а також із кислотами чи пероксидами, які використовують для промивання крапельниць. Тому вона радить у кожному випадку консультуватися зі спеціалістом і повторно заселяти кліщів після завершення відповідного «безпечного інтервалу».