Фото: із відкритих джерел
Стійкість до традиційних засобів захисту, зміни у складі популяцій шкідників і частіші стреси для рослин змушують тепличні господарства переглядати програми захисту в бік профілактики та інтегрованого захисту (IPM). Серед нових викликів називають Thrips parvispinus, проти якого звичні біопрограми працюють інакше.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
Стійкість до «класичних» засобів захисту рослин, зміни у популяціях шкідників і частіші екологічні стреси підвищують роль профілактики та інтегрованого захисту (IPM) у тепличному виробництві. На це звертає увагу Майкл Браунбрідж, Senior Technical Services Manager компанії BioWorks.
За його словами, для тепличних виробників і надалі серед ключових проблем залишаються білокрилка, трипси, попелиці та кліщі. Водночас з’являються й нові види, які створюють додатковий тиск на наявні програми захисту.
«Thrips parvispinus, наприклад, став суттєвою проблемою останніми роками, і біопрограми, розроблені проти західного квіткового трипса, не працюють так само проти цього нового шкідника», — пояснює Майкл Браунбрідж.
Хвороби: увага до Botrytis і патогенів кореневої зони
Окремого контролю, за оцінкою фахівця, потребує й захист від хвороб — насамперед у контексті Botrytis, а також патогенів кореневої зони, зокрема Pythium, Fusarium і Rhizoctonia. На розвиток хвороб впливають умови середовища, практики зрошення та стрес рослин.
Профілактика як основа IPM
Браунбрідж підкреслює, що ефективна стратегія IPM починається не з «реакції» на проблему, а з недопущення її появи.
«IPM — це не лише матеріали й методи, які ви використовуєте для контролю шкідника чи хвороби, а й кроки, що запобігають їхньому закріпленню з самого початку», — зазначає він.
До базових елементів профілактики він відносить гігієну виробництва та формування умов, що підтримують здоров’я рослин: очищення зон вирощування й систем зрошення, видалення рослинних решток між оборотами, підбір придатних сортів і керування субстратом/середовищем вирощування.
Не менш важливим називають і керування мікрокліматом та технологічними параметрами: температура, вологість, полив, живлення, дренаж, освітлення та повітрообмін впливають на рівень стресу культури й її сприйнятливість до шкідників і хвороб. Регулярний моніторинг, за логікою IPM, дає змогу виявляти проблему на ранніх стадіях і втручатися до того, як чисельність шкідника або інфекція стануть складними для контролю.
Біоконтроль і «здоровий старт» кореневої системи
Як один із елементів профілактичного підходу фахівець розглядає біологічні методи контролю, зокрема корисні мікроорганізми для підтримки кореневої системи з початку виробництва. За його словами, внесені під час розмноження (propagation) корисні мікроорганізми можуть закріплюватися навколо коренів і конкурувати з ґрунтовими патогенами або пригнічувати їх.
«Корені — це все. Здорові корені роблять набагато більше, ніж “просто” поглинають воду й поживні речовини. Вони визначають ріст і розвиток рослини та є фундаментом стійкості до стресів», — каже Майкл Браунбрідж.
Він також зазначає, що підтримання здорової популяції мікроорганізмів у кореневій зоні може потребувати повторних внесень упродовж циклу вирощування — особливо в періоди стресу, як-от пересаджування, цвітіння, зав’язування плодів або хвилі спеки.
Що це означає для тепличних господарств
На думку Браунбріджа, надалі виробники ще більше зміщуватимуть акцент на планування та профілактику, оскільки додатковими чинниками ризику стають теплові та посушливі явища, які послаблюють рослини й підвищують їхню вразливість до шкідників і хвороб.
Серед практичних кроків він радить детально проаналізувати попередній сезон: які шкідники й хвороби проявлялися, коли й де саме, наскільки ефективною була відповідь, а також як культури реагували на екологічні стреси. Поєднання біологічних інструментів із традиційними підходами, за його словами, може допомогти посилити програми, керувати резистентністю та зменшити ризик «запізнілого» реагування.