Фото: із відкритих джерел
У кооперативі Tien Thuan у дельті Меконгу відмовляються від спалювання рисової соломи, переводячи її в компост, органічні добрива та сировину для грибів. Зміни відбулися в межах проєкту RiceEco Міжнародного інституту досліджень рису (IRRI), який поєднує технології, навчання та підтримку бізнес-моделей для використання рисових решток у циркулярній економіці.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Після збирання рису в кооперативі Tien Thuan Agricultural and Service Cooperative (В’єтнам) роками спалювали солому: покупців на розсипну сировину було мало, а альтернативні сценарії використання майже не обговорювалися. Директор кооперативу Нгуєн Као Кхай згадує, що фермерів також стримував страх: якщо солому вивозити з поля, чи не постраждає ґрунт.
Ситуація почала змінюватися після залучення Міжнародного інституту досліджень рису (IRRI) в межах проєкту Rice Straw-Based Circular Economy for Improved Biodiversity and Sustainability (RiceEco). Ініціатива реалізовувалася у В’єтнамі та Камбоджі разом із місцевими партнерами та громадами і була профінансована Mekong-Republic of Korea Cooperation Fund (MKCF) через Mekong Institute. У фокусі — зменшення спалювання соломи та розвиток «циркулярних» способів використання рисових решток.
Як змінювали підхід до соломи
За даними матеріалу, в Tien Thuan IRRI запропонував поєднання рішень «поза полем» і «в полі». Зокрема, йшлося про технології та практичне навчання для:
- збирання соломи;
- вирощування грибів на солом’яній сировині;
- механізованого компостування;
- механізованого загортання соломи в ґрунт у поєднанні з мікробною технологією для швидкого розкладання.
У червні 2024 року IRRI разом із аграрними органами влади міста Кантхо запустили в кооперативі відтворювану модель циркулярного землеробства та передали самохідний перевертач органічних добрив. Втручання також пов’язували з ширшою програмою В’єтнаму One Million Hectares of High-Quality and Low-Emission Rice (1Mha), яка декларує зниження витрат виробництва та викидів і підтримку «зеленішого» розвитку в дельті Меконгу.
Що змінилося в кооперативі: площі та виробництво
Як зазначає IRRI, до старту RiceEco кооператив не мав спеціалізованої техніки для переробки соломи й використовував близько 240 м² під виробничі потреби. Після впровадження моделі були розгорнуті нові майданчики:
- приблизно 1 000 м² — під компостування;
- 540 м² — під зберігання;
- доступ ще до 4 000 м² — під виробництво грибів поза домом керівника кооперативу.
Станом на вересень 2025 року, за оцінкою IRRI, кооператив виробляв близько 12–15 тонн органічних добрив на місяць. Один цикл вирощування грибів із використанням 600–700 «рулонів» соломи давав орієнтовно 900–1050 кг продукції за 40–42 дні.
Юридична форма кооперативу не змінювалася, однак змінилася щоденна операційна робота: окрім вирощування рису, з’явилися процеси, пов’язані з компостом, грибами, зберіганням, технікою, пакуванням, брендингом і пошуком покупців. Солом’яні продукти, які спершу робили «для себе», почали розглядати як товар і додаткове джерело доходу.
Економіка та ефект для господарств
У матеріалі зазначено, що збирання й обробка соломи для грибного напряму створили додаткову зайнятість для мешканців села, зокрема для жінок: солома проходить локальний ланцюг робіт — від збирання та транспортування до зберігання, вирощування грибів і виробництва компосту.
Також описано зміни у виробничій рутині: керівник кооперативу пов’язує їх зі «здоровішими рослинами» та зменшенням витрат на ресурси — за його словами, потреба перевіряти посіви щодня або через день зменшилася, інколи вистачало візитів раз на три-чотири дні. Учасники кооперативу відзначали, що нижчі норми висіву та менше використання добрив можуть знижувати витрати й тиск хвороб.
IRRI оцінює, що циркулярні практики роботи із соломою в Tien Thuan можуть додавати близько 50–70 дол./га порівняно зі спалюванням соломи або продажем усієї розсипної сировини приблизно за 25 дол.
Поширення практик і роль демонстрацій
Керівник кооперативу переносив підхід «показати на полі» на роботу з фермерами: орендував ділянки для демонстрації, залучав «просунутих» фермерів як локальні приклади та пропонував порівнювати пілотні поля з традиційно керованими. Для зниження страху невдачі він, за текстом, навіть пропонував гарантійні кошти для польових випробувань — і жоден із учасників не звернувся по компенсацію.
«I bring innovation to the fields of rice farmers», — сказав Нгуєн Као Кхай, пояснюючи принцип «seeing is believing».
Водночас, за його оцінкою, у навколишній місцевості лише 30–40% фермерів перейняли частину рекомендованих практик, зокрема нижчі норми висіву через механізований прямий посів. На його думку, для зміни поведінки потрібен приклад «поруч», який можна побачити в роботі.
Жінки в моделі: навчання та домашні практики
Окремо в матеріалі описано досвід фермерки Нхунг, яка приєдналася до кооперативу у 2024 році. Вона навчалася механізованому прямому посіву, нижчим нормам насіння та добрив, вирощуванню грибів і компостуванню. Починала з невеликих обсягів — гриби для сім’ї та компост для городу — і передавала знання в родину, зокрема чоловікові. Вона також звернула увагу, що жінки застосовують інновації, хоча не завжди готові публічно виступати.
Обмеження та плани масштабування
Попри прогрес, масштабування солом’яного бізнесу, за словами керівника кооперативу, стримує вартість техніки: збирання, транспортування та переробка потребують дорогого обладнання. У матеріалі зазначено, що після завершення RiceEco підтримка від Thien Tam Capital Investment (під Vingroup) допомогла кооперативу отримати техніку, зокрема прес-підбирач соломи, дрон, машину для розкладання та гранулятор. Водночас Нгуєн Као Кхай вважає критично важливим довгострокове фінансування на 5–7 років, якщо кооперативи мають інвестувати в механізацію та працювати на значно більших площах.
Серед подальших намірів він називає повне вилучення й продуктивне використання соломи з полів учасників, розширення грибного напряму та продажу тюків, будівництво більших складів, механізацію збирання й логістики, а також випробування гранульованого органічного добрива, яке простіше переносити та вносити. У матеріалі також згадується, що одна енергетична компанія зверталася до кооперативу щодо потенційного виробництва енергії із соломи.
На рівні політики RiceEco, за повідомленням, зробив внесок у національні технічні настанови В’єтнаму щодо сталого, циркулярного та низьковикидного управління рисовою соломою, видані у 2023 році для дельти Меконгу. Загалом у В’єтнамі та Камбоджі проєкт повідомляв про охоплення 5 084 унікальних фермерів і дотичних стейкхолдерів (73% чоловіки, 27% жінки) та підтримку бізнес-моделей, що перетворюють солому на добрива, гриби та інші продукти.
Для агровиробників подібні кейси важливі тим, що показують: робота з післяжнивними рештками може бути не лише екологічним кроком проти спалювання, а й окремим виробничим напрямом — за умови доступу до техніки, навчання та ринку збуту.