На європейському ринку лохини дедалі менше вирішує сам факт наявності ягоди і дедалі більше – здатність постачальника виконати програму поставок так, як цього очікує покупець. Для ЄС критичними стали не лише обсяги, а й швидке охолодження після збору, стабільна якість партії, прозора історія із залишками ЗЗР, належне пакування та безперервний «холодний ланцюг», пише agronews.ua.
При цьому сам європейський ринок залишається великим, стабільним і залежним від імпорту, а отже, відкритим для тих постачальників, які можуть працювати системно, а не ситуативно. Саме в цій логіці у сезоні 2026 року працює експортна платформа для виробників лохини UA GROWERS.
Компанія координуватиме виробництво, доробку та продажі лохини трьох українських виробників – ТОВ «Нікдарія», ТОВ «Фемелі Гарден» і ТОВ «ВІТАМІН ЮА».
Йдеться про модель, у якій компанії з різними власниками працюють у єдиній операційній логіці: із погодженими підходами до виробництва, контролю якості, охолодження, експортної підготовки та збуту продукції.
«У цих компаній різні власники, але операційне управління вибудуване в єдиній логіці. Це стосується підходів до виробництва, якості, доробки, експорту і продажів. Фактично йдеться про координацію кількох компаній як єдиної системи, і для українського ринку це дуже важливий прецедент», – зазначає координатор платформи UA GROWERS Євген Харлан.
По суті, UA GROWERS пропонує ринку шлях ефективного експорту. Замість того, щоб кожне господарство окремо шукало покупця, будувало логістику і вирішувало питання експорту, ключові функції зводяться в одну систему. Для виробника це означає менше дублювання витрат, швидші комерційні рішення і вищу керованість процесів. Для покупця – більш зрозумілий сервіс, стабільніші параметри якості та більшу передбачуваність поставок.
І це не теорія, а реальна логіка європейського каналу збуту. На європейському ринку вже недостатньо просто мати GLOBALG.A.P. Для лохини дедалі частіше очікуються також HACCP-сумісні системи для пакувальних і доробних потужностей, а для роботи з ритейлом – соціальні та стандарти сталості на кшталт GRASP або SMETA.
У цьому контексті модель UA GROWERS виглядає своєчасною. Вона відповідає саме на ті вузькі місця, які найчастіше відсікають виробника від більш цікавих програм у ЄС: слабка післязбиральна доробка, нестабільна специфікація партій, розрізнені продажі, відсутність єдиного експортного управління. Для ринку лохини, де преміум-сегмент зростає, а в середньому сегменті посилюється цінова конкуренція, це особливо важливо: вищу маржу дедалі частіше отримує не той, хто просто має ягоду, а той, хто може дати стандартизований продукт і надійне виконання контракту.
Якщо компанія хоче працювати з більш вимогливими покупцями в ЄС, їй вже недостатньо думати лише про врожайність. Мінімальний чекліст виглядає інакше: швидке охолодження одразу після збору, документований «холодний ланцюг», однорідна партія, готовність до жорсткішої вимоги покупця до залишків пестицидів, а також підтверджена відповідність соціальним стандартам і вимогам до безпечності харчової продукції. Саме це сьогодні дедалі більше визначає конкурентоспроможність у сегменті лохини.