Фото: із відкритих джерел
Дослідники Університету Сіднея нанесли на карту новий ген пшениці Yr88, пов’язаний зі стійкістю дорослих рослин до жовтої (смугастої) іржі. За даними публікації в Theoretical and Applied Genetics, цей ген пояснює близько 86% варіації стійкості до конкретного патотипу збудника, але сам по собі не вважається довготривалим захистом.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Дослідники з Інституту селекції рослин Університету Сіднея (Cobbitty, Новий Південний Уельс) повідомили про картування нового гена пшениці, пов’язаного зі стійкістю до жовтої (смугастої) іржі. Ген отримав назву Yr88. Результати опубліковані онлайн 5 серпня 2026 року у журналі Theoretical and Applied Genetics (команда під керівництвом професора Роберта Парка).
У матеріалі зазначено, що Yr88 пояснює близько 86% варіації стійкості до конкретного штаму (патотипу) збудника, використаного у випробуванні. Водночас автори застерігають: така стійкість не є «довговічною» сама по собі й з часом може бути подолана новими патотипами гриба, тому в селекції її рекомендують поєднувати з іншими джерелами стійкості.
Чому жовта іржа залишається проблемою
Жовту іржу пшениці спричиняє гриб Puccinia striiformis f. sp. tritici. Хвороба проявляється жовтогарячими порошистими пустулами на листках, що знижує фотосинтез і, відповідно, здатність рослини наливати зерно. За прохолодної та вологої погоди впродовж вегетації, як зазначено в публікації, хвороба може суттєво знижувати врожайність у ключових регіонах вирощування пшениці, зокрема в Австралії, на заході США, у Східній Африці та Південній Азії (включно з Індією та Пакистаном).
Окремий виклик — швидка еволюція патогена: він формує нові патотипи, здатні «обходити» гени стійкості, вбудовані в комерційні сорти. Це змушує селекціонерів постійно шукати й впроваджувати нові джерела резистентності.
Як картували Yr88
Щоб знайти Yr88, дослідники схрестили стійку лінію пшениці Kazouria Taliani зі сприйнятливою лінією Avocet S. Далі вони отримали 95 ліній-нащадків із фіксованими комбінаціями генів батьків — популяцію типу recombinant inbred line. Стійкість оцінювали на дорослих рослинах (а не на проростках) і тестували проти визначеного патотипу жовтої іржі.
Для локалізації гена застосували targeted genotyping by sequencing — генотипування зі зчитуванням ДНК майже у 2 000 точках по геному пшениці — у поєднанні зі статистичними підходами, зокрема identity by descent моделюванням і bulked segregant analysis (порівняння маркерів у «пулів» стійких і сприйнятливих рослин). У результаті вказано на одну основну ділянку на короткому плечі хромосоми 2D, яку автори й позначили як Yr88.
Що це означає для селекції
У публікації Yr88 описують як race-specific (расоспецифічну) стійкість: вона працює проти патотипів, які не мають здатності її долати, на відміну від «повільного іржіння» (slow rusting) або більш «довговічної» стійкості. З огляду на те, що расоспецифічні гени при використанні «поодинці» з часом часто втрачають ефективність через появу нових патотипів, автори рекомендують підсилювати Yr88 шляхом поєднання (stacking) із відомими генами повільного іржіння, зокрема Yr18 та Yr29, в одному сорті. Така «пірамідування» генів ускладнює патогену подолання захисту, оскільки йому потрібно обійти одразу кілька генетичних бар’єрів.
Для агровиробників практичний сенс таких робіт — у розширенні набору генетичних інструментів, які селекція може використати для створення сортів зі стійкістю до жовтої іржі, особливо в умовах, коли патоген продовжує змінюватися.