Фото: із відкритих джерел
Індійський ринок грибів і далі переважно тримається на печерицях, однак інтерес споживачів до нішевих видів помітно зростає. Виробники пов’язують це з підвищеною увагою до харчової цінності та «функціональних» властивостей грибів після пандемії COVID-19.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Індійська грибна галузь залишається орієнтованою насамперед на печерицю (white button): за оцінкою засновника Siddharth Mushroom Farm Кірана С. Повара, на неї припадає близько 80–85% виробництва. Водночас, за його словами, нішеві (specialty) гриби поступово відвойовують частку ринку — як у свіжому сегменті, так і в продуктах із доданою вартістю.
Повар, який працює в грибівництві з 1997 року, зазначає, що споживчий інтерес до нішевих грибів помітно прискорився після пандемії COVID-19: люди стали більше звертати увагу на харчування, білок та «імунітет», а цифрові канали допомогли швидше поширювати інформацію про продукт.
Які види набирають популярності
За словами Повара, його господарство вирощує понад 25 різновидів грибів. Серед них він називає різні типи гливи (white, pink, blue, black, phoenix), а також milky, paddy straw, lion’s mane, king oyster, shiitake, enoki, portobello, turkey tail і ganoderma.
Окремо він виділяє гливу, king oyster, shiitake, enoki, ganoderma та turkey tail як види, які, на його думку, потребують значно більшої обізнаності з боку споживачів. Він пояснює це тим, що індійський ринок дедалі частіше сприймає нішеві гриби не лише як продукт харчування, а і як сировину з «функціональними та лікувальними» властивостями.
Обсяги виробництва та ціни
Повар стверджує, що виробничі майданчики в Нашику та Пуне дають близько 700–800 кг нішевих грибів на добу. Паралельно, за його словами, у межах комерційного партнерства постачається приблизно 15 тонн свіжих печериць на день, що дозволяє працювати одночасно в масовому та нішевому сегментах.
Також він зазначає, що нішеві гриби в роздробі «рутинно» продаються дорожче ніж за 300 рупій/кг, пов’язуючи це зі зростанням попиту та обізнаності споживачів.
Технологічні підходи для малих виробників
Одним із практичних рішень, які Повар називає важливими для дрібних господарств, стало використання невеликих перфорацій у мішках для вирощування. За його словами, це дає змогу грибам виходити назовні, водночас утримуючи вологу в субстраті. Він стверджує, що підхід покращив «здоров’я» культури та стабільність виробництва, залишаючись доступним і придатним до повторного використання, а подібні методи нині широко застосовують грибівники в Індії.
Кооперація та навчання
За даними зі статті, мережа, пов’язана з Siddharth Mushroom Farm, охоплює понад 2 500 виробників. Окремо згадується жіноча фермерська продюсерська компанія, заснована дружиною Повара: через неї понад 1 000 жінок із вразливих громад у районі Нашик отримують навчання, міцелій (spawn), технологічну підтримку та допомогу з доступом до ринку. На національному рівні Повар оцінює, що ще понад 1 500 виробників під’єднані до ширшої мережі.
Куди рухається ринок
Найбільшу можливість для зростання Повар бачить не стільки у свіжих грибах, скільки в харчових добавках і функціональних інгредієнтах на основі грибів. Водночас він називає ключовим бар’єром для галузі недостатню обізнаність: споживачам потрібні пояснення, що це за продукт, як його готувати та чим він корисний — тоді попит зростає.
Матеріал також зазначає, що Повар надає консультації та технічну підтримку виробникам у низці африканських країн (зокрема Уганді, Танзанії, Малаві, Мозамбіку та ПАР) і підтримує співпрацю з виробниками та постачальниками технологій у Китаї, В’єтнамі та Таїланді.