Фото: із відкритих джерел
На заході Woolworths Vision Zero Grower Day у ПАР обговорили практики, які зміщують акцент від «стерильного» захисту до керування корисною мікрофлорою — від фази пересадки до контролю післязбиральних гнилей у перці та томаті.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
Під час Woolworths Vision Zero Grower Day у Південній Африці у технічних дискусіях прозвучав тренд на ширше застосування біологічних систем у комерційному овочівництві — як на етапі приживлення розсади, так і в післязбиральному контролі хвороб через роботу з мікробіомом. Дві доповіді, представлені Soiltech та лабораторним підрозділом Vermitech, були присвячені практичним аспектам таких підходів у виробництві перцю та томата.
Біологічне приживлення розсади: фокус на зменшенні «трансплантаційного шоку»
За словами Ніко ван Вюрена (Soiltech), результативність культури значною мірою закладається на старті — у період пересадки. У прикладі, який він навів, йшлося про проєкт у виробника перцю, де ключовим завданням було забезпечити раннє приживлення з мінімальним «трансплантаційним шоком».
«На наш досвід, якщо ми успішно проводимо рослину через ранню фазу приживлення, ми створюємо основу для сильнішого розвитку кореня, кращого засвоєння елементів живлення, вищої стійкості до стресів і, зрештою, продуктивнішої культури», — зазначив Ніко ван Вюрен.
Він описав «трансплантаційний шок» як фізіологічне порушення, спричинене механічним пошкодженням коренів під час висаджування. Наслідки — зниження поглинання води й елементів живлення та тимчасова зупинка росту. У цей період, за його словами, також зростає ризик проникнення патогенів через ушкоджені тканини кореня та зниження біологічної стабільності в ризосфері.
У доповіді порівнювали два підходи до управління цим «вікном ризику» — хімічний і біологічний. Хімічні стратегії, як пояснювалося, зазвичай спираються на широке пригнічення патогенів у кореневій зоні, але можуть одночасно зменшувати чисельність корисних мікроорганізмів у критичний період відновлення.
«Сіянцю не потрібна стерильна коренева зона. Йому потрібна жива, збалансована, захисна коренева зона», — наголосив доповідач.
Біологічні системи приживлення він охарактеризував як стратегії активної мікробної колонізації: корисні організми займають поверхні кореня та місця пошкоджень, конкурують за простір і ресурси, а також продукують ферменти й метаболіти, що підтримують відновлення кореня та ускладнюють закріплення патогенів.
«Біологія не просто блокує патоген. Вона пригнічує, колонізує, стимулює і стабілізує», — сказав Ніко ван Вюрен.
Окремо він згадав зростання уваги до мікробних метаболітів і рослин-асоційованих механізмів, зокрема активності ACC deaminase, яку пов’язують зі зниженням стресової реакції та швидшим відновленням після пересадки. За польовими спостереженнями, представленими в доповіді, у перцю, обробленого біологічними системами для пересадки, відзначали стабільні показники приживлення, зокрема високу виживаність за несприятливих умов поля та збереження вегетативного й генеративного розвитку.
Післязбиральні гнилі: дослідження мікробної рівноваги на поверхні плоду
Франциске Елерс (Vermitech) представила дослідження післязбиральної динаміки хвороб у томаті та перці. У центрі уваги — оцінка біологічних стратегій контролю в умовах складних мікробних спільнот, що беруть участь у псуванні плодів.
За її словами, втрати від післязбиральних хвороб знижують якість і лежкість, що призводить до відбракування під час контролю якості та економічних втрат для виробників. У межах роботи ізолювали грибні та бактеріальні патогени з томатів, перців та інших овочевих культур, після чого проводили морфологічну й молекулярну ідентифікацію та лабораторні антагоністичні тести.
У перці домінувальними патогенами назвали види Fusarium; також у післязбиральному розкладанні брали участь Rhizopus і Penicillium. У томаті як основні патогени, пов’язані із симптомами sour rot та black mould, були ідентифіковані Geotrichum і Cladosporium.
Паралельно з патогенами ізолювали й організми з потенційно корисними властивостями, зокрема PGPR (plant growth-promoting rhizobacteria), такі як Serratia nematodiphila.
«Цікаво, що ми також ізолювали організми з відомими корисними ознаками поруч із патогенами», — зазначила Франциске Елерс.
У лабораторних антагоністичних тестах оцінювали дію летких і нелетких метаболітів, пряме інгібування та ефекти пригнічення спор у вибраних біологічних організмів проти післязбиральних патогенів. Результати, за її словами, були варіабельними — від помірних до сильних — залежно від штаму та комбінації «організм–патоген».
Ключовою ідеєю доповіді стало трактування культури та її мікроорганізмів як єдиного інтегрованого біологічного блоку — «голобіонта». У цій моделі післязбиральне псування визначається не лише наявністю патогенів, а й порушенням мікробної рівноваги на поверхні плоду, коли опортуністичні організми можуть домінувати та прискорювати руйнування тканин.
У висновку доповідачка зазначила, що триваліше застосування біологічних стратегій потенційно може стабілізувати мікробні популяції, стримувати розвиток патогенів і підтримувати післязбиральну якість, зменшуючи залежність від хімічних фунгіцидів.
Що це означає для виробників овочів
- На етапі пересадки увага зміщується до керування ризосферою та швидкого відновлення кореня після механічних ушкоджень, а не лише до «широкого» пригнічення мікрофлори.
- У післязбиральному ланцюгу біоконтроль розглядають як роботу з мікробною екосистемою на плоді, де ефективність може залежати від конкретних штамів і комбінацій «біоагент–патоген».
- Для практики важливими є лабораторна ідентифікація збудників і підбір біологічних рішень під конкретний спектр післязбиральних гнилей у господарстві.