У матеріалі Syensqo розглядає, як підбір і «вбудовування» неіонних ПАР-ад’ювантів у рецептуру може впливати на змочування листка, утримання краплі та доступність діючої речовини. Компанія наводить лабораторні та тепличні дані для серії 2‑етилгексилалкоксилатів Antarox® LF у гербіцидних SL та фунгіцидних EC формуляціях.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Agropages.
Світовий ринок засобів захисту рослин рухається в бік підвищення продуктивності та більш сталих практик, а регуляторний тиск на зниження норм діючих речовин (AI) підсилює роль формуляції як ключового чинника ефективності. У цьому контексті Syensqo описує підхід до «вбудованих» ад’ювантів на основі неіонних поверхнево-активних речовин (ПАР), які можуть знижувати статичний і динамічний поверхневий натяг, покращувати змочування, розтікання та утримання краплі на листковій поверхні, а також впливати на біодоступність AI в осаді робочого розчину та проникнення крізь кутикулу.
Чому вибір неіонної ПАР — багатопараметричне завдання
У матеріалі наголошується, що підбір хімії неіонної ПАР залежить від сукупності факторів: фізико-хімічних властивостей AI (зокрема log P, розчинність у воді, молекулярна маса), біологічного механізму дії, типу формуляції (EC, OD, SE, SC, SL) та характеристик цільової листкової поверхні. Серед ключових параметрів — гідрофільно-ліпофільний баланс (HLB), молекулярна архітектура (природа гідрофобного фрагмента, ступінь і тип етоксилювання/пропоксилювання) та критична концентрація міцелоутворення (CMC). Саме вони визначають кінетику адсорбції на межах «рідина–повітря» і «рідина–тверде тіло», здатність до міцелярної солюбілізації та взаємодію з кутикулярними восками.
Окремо підкреслено, що для умов агрообприскування важливим є не лише рівноважний поверхневий натяг, а й динамічний — з огляду на те, що «життя» краплі до удару об поверхню вимірюється мілісекундами.
Що відомо про 2‑етилгексилалкоксилати (2‑EHA) та серію Antarox® LF
Серед неіонних ПАР виділено 2‑етилгексилалкоксилати (2‑EHA) як категорію «вбудованих» ад’ювантів, які, за наведеними у матеріалі прикладами, застосовують у поєднанні з триазольними фунгіцидами або імідазоліноновими гербіцидами.
Syensqo повідомляє про розробку лінійки 2‑EHA ад’ювантів Antarox® LF (CAS: 64366-70-7) із підібраними розподілами довжин EO/PO-ланцюгів та специфічними структурними характеристиками для вирішення різних задач формуляції. Також зазначено, що Antarox® LF є «readily biodegradable» та мають низьку класифікацію небезпеки.
Технічні характеристики та параметри
- Серія/хімія: 2‑ethylhexyl alkoxylates (2‑EHA), Antarox® LF (CAS 64366-70-7).
- Динамічний поверхневий натяг: вимірювання у діапазоні 50–100 мс при 0,1 wt% у деіонізованій воді (тензіометр Krüss bubble pressure BPT 100); значення типово нижче 45 mN/m.
- Піноутворення: від дуже низького (Antarox® LF 125, LF 825) до помірного (LF 145, LF 165) — залежно від EO/PO співвідношення та структурних особливостей.
- Формуляційні «уподобання» за HLB (за описом у матеріалі):
- Antarox® LF 125, LF 825, LF 145 — переважно для розчинникових/олійних систем із ліпофільними AI.
- Antarox® LF 145, LF 165 — більша сумісність із гідрофільними AI у водних формуляціях.
Кейс 1: Imazamox 80 г/л SL із «вбудованим» 2‑EHA
Описано приготування SL-формуляцій імазамоксу 80 г/л, що містили 450 г/л Antarox® LF 145 або LF 165, а також 150 г/л пропіленгліколю та розчин аміаку для корекції pH 5–7. Характеризацію проводили за стандартами CIPAC. За даними матеріалу, відзначено «відмінну» стабільність при зберіганні: 2 тижні при 54°C та 1 тиждень при −5°C, а також оптимальні характеристики розведення.
Контактний кут вимірювали на Krüss Drop Shape Analyzer DSA30: калібрована крапля 2 мкл, розведення SL 0,2% у деіонізованій воді, підкладка — PTFE (Teflon) як модель помірно гідрофобної, «воскової» листкової поверхні; N=10 крапель. У присутності Antarox® LF 145 та LF 165 контактний кут, за наведеними даними, зменшувався на 30° порівняно з варіантом без ад’юванта, що інтерпретовано як підвищення розтікання краплі та потенційно кращого утримання робочого розчину.
Тепличні випробування проводили на трьох видах бур’янів — Chenopodium album (лобода біла), Setaria viridis (мишій зелений), Capsella bursa-pastoris (грицики звичайні) — у фазі BBCH 12–14. Застосовували трековий обприскувач із форсунками TeeJet TTJ-11002, калібрування — 100 л/га. Оцінки проводили на 14 та 28 DAT (кількість живих рослин і свіжа маса тих, що вижили). Ефективність розраховували як Em (формула Henderson–Tilton), Efw (формула Abbott) та інтегральний показник Eff (формула Colby). У матеріалі зазначено, що в оцінених системах SL імазамоксу біологічна ефективність проти лободи білої була суттєво вищою з Antarox® LF 145 або LF 165 за випробуваної норми внесення, а LF 165 показав найвищу ефективність проти грициків і мишію зеленого.
Кейс 2: EC Prothioconazole/Bixafen 150:75 г/л із Antarox® LF 825
Другий приклад стосується EC-формуляції з протіоконазолом (DMI) 150 г/л та біксафеном (SDHI) 75 г/л у поєднанні з 120 г/л Antarox® LF 825. За описом, формуляція мала оптимальні характеристики розведення та зберігання.
In planta біотести проводили на пшениці (cv. Alixan) у фазі BBCH 12 за контрольованих умов. Профілактичні обробки (з/без ад’юванта) виконували ручним обприскувачем у нормах 0,334 та 0,501 л/га при витраті робочого розчину 200 л/га, за день до інокуляції каліброваною суспензією бластоспор Zymoseptoria tritici (штам Zt 212). У матеріалі зазначено, що Zt 212 характеризується високою стійкістю до DMI та помірною — до SDHI. Оцінювання проводили на 21, 27 і 31 dpi за довжиною некротичних уражень на другому листку; індекс тяжкості хвороби (DSI) розраховували як відсоток довжини листкової пластинки. Ефективність визначали за AUDPC відносно необробленого контролю.
За наведеними у матеріалі результатами, на нижчій нормі застосування EC (0,334) додавання Antarox® LF 825 забезпечило двократне підвищення біологічної ефективності порівняно з формуляцією без ад’юванта; також зазначено, що з «неоптимізованим» 2‑EHA підсилення було значно менш помітним.
Що це означає для практики формуляції та застосування
Матеріал підводить до висновку, що дизайн ад’юванта може бути одним із важелів підвищення біоефективності: контроль EO/PO-архітектури 2‑EHA впливає на міжфазну поведінку (швидке змочування), утримання краплі та доступність/поглинання діючої речовини. Описані приклади стосуються як гербіцидних системних діючих речовин (SL імазамоксу), так і фунгіцидних системних/транслимінарних діючих речовин у EC (протіоконазол/біксафен) — із заявленими авторами приростами ефективності, зокрема на нижчих нормах внесення.