Дослідження міжнародної команди вчених виявило, що ізолят іржі вівса, зібраний у Великобританії в 1984 році, має генетичну схожість з ізолятами, зібраними в США у 1990 та 2017 роках.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Agropages.
Міжнародне дослідження, очолюване професором Меланією Фігуероа з CSIRO, Австралія, виявило цікаві зв’язки між ізолятами іржі вівса (Puccinia coronata f. sp. avenae), зібраними на різних континентах протягом кількох десятиліть. Одним з ключових відкриттів стало те, що ізолят, зібраний у Великобританії в 1984 році, має майже ідентичний ядерний гаплотип з ізолятами, знайденими в США у 1990 та 2017 роках.
Це дослідження, опубліковане в журналі Molecular Plant-Microbe Interactions, використовує хромосомно-масштабні геномні зборки для аналізу глобальної структури популяції патогену. Виявлено, що деякі гаплотипи можуть зберігатися протягом тривалого часу і переміщуватися між континентами з незначними змінами.
Важливу роль у цьому дослідженні відіграла організація Niab, яка надала дані патотипування для британського ізоляту 1984 року, а також високоякісну геномну ДНК для довгочитового секвенування. Це дозволило створити повністю фазовану, хромосомно-масштабну геномну збірку для старого ізоляту, що стало важливим для розуміння глобальної структури популяції патогену.
Дослідження також показало, що популяція іржі вівса складається переважно з довгоживучих клональних ліній, з рідкісними випадками ядерного обміну та сексуальної рекомбінації. Це підкреслює важливість збереження історичних ізолятів для наукових досліджень та розробки стійкості до хвороб.