Виробництво «зеленої» сталі на основі водню може досягти 46 млн т до 2035 року, свідчить новий звіт технологічної дослідницької фірми IDTechEx. Про це повідомляє GMK center, пише agronews.ua.
Читай нас також у Viber та Telegram.
Проте уповільнити прогрес можуть високі витрати на водень, проблеми з відповідною інфраструктурою та невизначеність політики, а 46 млн т становлять лише близько 2,5% річного глобального виробництва сталі. За поточного стану справ доменні печі, що працюють на вугіллі, залишатимуться панівною технологією протягом багатьох років.
Європейська політика, така як система торгівлі викидами (ETS) і майбутній механізм транскордонного вуглецевого коригування (CBAM), а також державне фінансування прискорюють ініціативи з екологічної сталі.
Загалом же країни використовують різні підходи. Наприклад, США пропонують податкові пільги та гранти на уловлювання водню та вуглецю, хоча довгострокова перспектива технології залишається невизначеною. Китай швидко нарощує водневі потужності, але все ще покладається на викопні джерела, такі як коксовий газ, для виробництва заліза прямого відновлення (DRI).
Для зменшення викидів для існуючих потужностей металурги вдаються до введення водню або біомаси в доменні печі, переробка відхідних газів, розширене використання електродугових печей. Проте ці заходи не розглядається як довгострокові рішення. Також зростають інвестиції в технології наступного покоління.
Водночас в попиті на екологічну сталь лідирує автосектор, який готується до жорсткіших правил щодо вмісту вторинної сировини та викидів Scope 3. За оцінками IDTechEx, «зелена» сталь додає лише $100-200 до вартості кожного виробленого авто, і сектор може їх покрити. Процеси у сфері будівельного та промислового обладнання, суднобудування є повільнішими.
Основною перешкодою в IDTechEx називають високу вартість і обмежену пропозицію «зеленого» водню. Наприклад, у Європі ціни на нього часто перевищують €6/кг, тож виробники вагаються щодо інвестування, оскільки не певні в політичній підтримці або вартості водню у довгостроковій перспективі.
Втім, великі металургійні компанії виділяють мільярди на розробку водневих технологій. До середини 2030-х у світі буде оголошено близько 100 млн т виробничих потужностей, готових до використання водню. Більшість із цих проєктів розпочинатимуться з використанням природного газу.
