Аграрії дедалі частіше обирають стабільні гібриди соняшнику та кукурудзи, орієнтуючись на економіку, SU-технологію, посухостійкість і ризики сезону.
Про це Latifundist.com розповів регіональний менеджер ВНІС Віктор Пархомчук.
«За спостереженнями останніх сезонів, попит на гібриди соняшнику дедалі більше формується навколо економіки технології, адаптації до регіональних умов і стабільності результату», — зазначив Віктор Пархомчук.
За його словами, у центральних регіонах України домінує SU-технологія — близько 50–60% посівів, і її частка поступово зростає, що пов’язано з оптимальною вартістю захисту та зрозумілою моделлю вирощування.
Читати по темі: Гібриди кукурудзи ранньої групи виграли в сезоні-2025
Група стиглості тривалий час не була ключовим фактором, однак останній сезон показав зростання інтересу до коротшого вегетаційного періоду як інструменту управління ризиками, хоча цей підхід ще не є масовим.
«Останні 2-3 роки різко зросла увага до стійкості до вовчка та основних хвороб, зокрема склеротинії. Фермери дедалі частіше уточнюють конкретні раси та рівень толерантності, розглядаючи гібрид у комплексі з технологією захисту», — зауважив Віктор Пархомчук.
Ключовим критерієм вибору залишається потенціал урожайності, однак підхід до нього змінився: все більше господарств переходять від максимально інтенсивних рішень до помірно інтенсивних і стабільних гібридів, які не провалюються за стресових умов і дають прогнозований результат. Зростає також інтерес до олійності як важливого якісного показника, що безпосередньо впливає на економіку вирощування.
«Серед додаткових, але дедалі актуальніших запитів — посухостійкість і стійкість до вилягання, що пов’язано з погодними аномаліями останніх років. Окремо варто відзначити повернення інтересу до високоолеїнового соняшнику на фоні цінової премії, що поступово знову формує попит у цьому сегменті», — додає експерт.
Як зазначив Віктор Пархомчук, аналогічні підходи відслідковуються й у виборі гібридів кукурудзи. Фермери дедалі ретельніше підходять до підбору ФАО, орієнтуючись не лише на регіон вирощування, а й на погодні ризики конкретного сезону, строки збирання та можливості зберігання і сушіння.
«У профільних публікаціях і рекомендаціях для регіонів чітко простежується акцент на оптимальні групи стиглості для посушливих умов, а також на швидку вологовіддачу як один із ключових критеріїв вибору, адже витрати на досушування зерна можуть становити 25–40% загальних витрат на вирощування культури», — говорить Віктор Пархомчук.
І додає, що загалом «смаки» фермерів зміщуються в бік збалансованих рішень, де поєднуються врожайність, стабільність і економічна доцільність, а другорядні показники поступово відходять на задній план.
SuperAgronom.com
