У Гданську за тонну пшениці вперше дають тисячу злотих Фото: з відкритих джерел
Пропозиції щодо купівлі пшениці в порту Гданськ/Гдиня 21 серпня вперше досягли круглої позначки в 1000 злотих за тонну, повідомляє видання farmer.pl із посиланням на аналітика Матеуша Палейка з компанії Agri Commodity Experts. Через посередницькі структури ціна трималася на рівні 900 злотих.
Причину зростання аналітик називає прямо, і вона стосується України. Прогноз експорту української пшениці на сезон 2026/27 передбачає падіння понад 60% у річному вимірі.
Прогноз польських аналітиків песимістичніший за американський
Динаміка виглядає так: у сезоні 2024/25 Україна вивезла 15,7 млн тонн пшениці, у 2025/26 — 14,0 млн тонн, а прогноз на новий сезон становить лише 5,0–10,0 млн тонн.
Показово, що це помітно нижче за оцінку Міністерства сільського господарства США, яке в серпневому звіті прогнозувало український експорт пшениці на рівні 13,5 млн тонн. Тобто європейські трейдери закладають у ціни гірший сценарій, ніж американські аналітики.
Пояснення таке: блокада портів Великої Одеси паралізує ключовий експортний канал номінальною потужністю близько 6 млн тонн зерна на місяць, а перенаправлення обсягів на Дунай і сухопутні маршрути цієї втрати не компенсує.
Додатковим чинником Палейко називає ризик подальшої ескалації: залучення російських глибоководних портів до бойових дій створить подвійний тиск на постачання в усьому Чорноморському басейні.
Розрив у ціні між сусідами перевищив сім тисяч гривень
Для українського виробника ці цифри мають конкретний вимір. Тисяча злотих за тонну — це приблизно 11,5 тисячі гривень.
Українську пшеницю на елеваторі нині важко продати навіть по 7 тисяч гривень за тонну, а готівкою з поля пропонують 4–4,5 тисячі. Тобто польський фермер отримує за ту саму культуру приблизно у 2,5 раза більше.
Різниця пояснюється не якістю зерна й не врожайністю, а доступом до порту. Польська пшениця має пряме глибоководне плече, українська — сухопутне, вартість якого зросла приблизно на 50 доларів на тонні.
Виходить парадоксальна конструкція: чим менше зерна Україна може вивезти, тим вища ціна на європейських ринках — і тим більше на цьому заробляють ті, хто має вихід до моря.