Трирічні польові випробування в провінції Цзілінь (північний схід Китаю) довели: глибоке загортання подрібнених післяжнивних решток кукурудзи на 20–40 см суттєво зменшує поширеність і тяжкість гнилей качанів, а також знижує забруднення зерна мікотоксинами DON і ZEN. Дослідження проводили фахівці Agro-Environmental Protection Institute, що входить до структури Міністерства сільського господарства та сільських справ КНР. Керівник – Yanpo Yao. Публікацію датовано 18 серпня 2026 року.
Проблема: рештки як резервуар інфекції
Автори звертають увагу на зростання практики повернення стерні та рослинних решток у поле замість спалювання. Це підтримують через переваги для ґрунту та вуглецевого балансу. Однак рештки, залишені близько до поверхні, стають «резервуаром» для грибних патогенів, які перезимовують і повторно інфікують посіви наступного сезону, спричиняючи гнилі качанів і накопичення мікотоксинів у зерні.
Як проводили випробування
У польових умовах протягом трьох вегетаційних сезонів дослідники порівняли чотири варіанти загортання подрібнених решток у ґрунт:
- 0–5 см (поверхневе/мілке загортання);
- 10–20 см;
- 20–30 см;
- 30–40 см.
Оцінювали фізичні та хімічні властивості ґрунту, склад ґрунтових мікробних угруповань, розвиток гнилей качанів, а також концентрації двох поширених мікотоксинів у зерні – деоксиніваленолу (DON, «вомітоксин») і зеараленону (ZEN). У матеріалі наголошено, що DON і ZEN є регульованими забруднювачами продовольчого та кормового зерна на більшості великих ринків.
Що показали результати
За даними дослідження, ефект залежав від глибини. Загортання решток на 20–40 см, тобто значно нижче поверхневого шару, у порівнянні з мілким варіантом:
- зменшувало поширеність гнилей качанів на 33–67%;
- знижувало тяжкість ураження на 20–50%.
Також повідомляється, що за глибших варіантів концентрації мікотоксинів у зібраному зерні залишалися в межах «визнаних порогів безпеки».
Ймовірний механізм: зміни в мікробіомі ґрунту
Автори пов’язують покращення насамперед із мікробіологічними змінами, а не лише з фізичним «ізолюванням» решток. Глибше загортання, за їхніми спостереженнями, сприяло зростанню частки корисних грибів роду Trichoderma (який широко використовують як біоконтрольний агент) і водночас пригнічувало Fusarium та Aspergillus – роди грибів, які вказані як основні збудники гнилей качанів і продуценти мікотоксинів у кукурудзі.
Найглибший варіант (30–40 см) у дослідженні також асоціювався з приблизно чотириразовим поліпшенням інтегрального індексу якості ґрунту порівняно з мілким загортанням, що автори пов’язують із ширшими змінами в структурі ґрунту та кругообігу поживних елементів поряд із пригніченням хвороб.
Яку глибину назвали практичною
На основі повного трирічного масиву даних дослідники рекомендують 20–30 см як практичний оптимум: цей діапазон, за їхнім висновком, забезпечує більшість ефекту щодо зниження хвороб і покращення показників ґрунту, який спостерігали на 30–40 см, але потребує менш інтенсивного (і менш витратного) обробітку для досягнення потрібної глибини.
Для виробників це означає, що управління рослинними рештками може працювати не лише як інструмент повернення органічної речовини, а й як елемент фітосанітарної стратегії та зниження ризиків харчової/кормової безпеки, якщо технологічно забезпечити потрібну глибину загортання.