Фото: із відкритих джерел
Оман у межах плану «локалізації» виробництва манго на 2026–2030 роки хоче наростити річний збір майже до 44 785 тонн до 2030-го. Для цього країна планує розширити площі під культурою та активніше впроваджувати зрошення й технології управління господарством.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Оман оголосив ціль збільшити щорічний врожай манго майже до 44 785 тонн до 2030 року в межах плану локалізації манго на 2026–2030 роки. Для порівняння, у 2025 році країна зібрала понад 17 123 тонни.
Паралельно планується розширення площ під манго: приблизно з 1 581 га до близько 4 168 га. Цільову річну продукцію в межах плану оцінюють орієнтовно у $44,2 млн.
За даними, наведеними в матеріалі, Оман нині імпортує близько 46 211 тонн манго на рік на суму приблизно $48,6 млн. План передбачає заміщення частини цього імпорту за рахунок зростання внутрішнього виробництва.
На чому роблять акцент у плані
Як зазначив директор з розвитку сільського господарства Міністерства сільського господарства, рибальства та водних ресурсів Оману Хамдан бін Салем Аль-Вахібі, нарощування внутрішнього виробництва потребуватиме:
- підвищення врожайності та якості плодів;
- ефективнішого використання води;
- впровадження комерційно життєздатних сортів;
- ширшого застосування зрошення та технологій управління фермою.
План охоплює весь ланцюг постачання — від вирощування саджанців до сортування, калібрування, пакування, маркетингу та харчової переробки.
Дослідження сортів і розсадництво
На Сільськогосподарській дослідній станції в Сухарі оцінюють сорти та технології вирощування саджанців для комерційних садів. У генетичному банку манго станції зібрано 252 сорти та 708 дерев, зібраних у різних губернаторствах Оману та у 23 країнах. За результатами досліджень і польових випробувань ідентифіковано понад 30 сортів — за критеріями врожайності та якості плодів.
Інвестиційні напрями, які виділяють у плані
Серед можливостей для інвестицій, які згадуються на 2026 рік, названо:
- агровхідні ресурси;
- технології зрошення;
- фермерські сервіси;
- сортування та калібрування;
- пакування;
- охолодження, зберігання;
- транспортування;
- харчову переробку.
Окремо наголошується, що для переходу від результатів досліджень до комерційних проєктів потрібна координація між науковими установами, виробниками, інвесторами, фінансовими структурами та маркетинговими організаціями.