Фото: із відкритих джерел
Трирічне дослідження Університету Каліфорнії в Девісі показало, що навіть із поширенням ШІ та автономної техніки садівництво потребує людської експертизи для налаштування рішень під конкретні умови поля.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Автоматизація садових робіт, попри розвиток ШІ та автономної техніки, залишається тісно прив’язаною до людських знань і практичного досвіду. До такого висновку дійшли дослідники Університету Каліфорнії в Девісі (UC Davis), які проаналізували, як роботизовані та ШІ-інструменти працюють у реальних умовах садів.
Трирічне дослідження охопило 16 господарств із вирощування плодових дерев у Каліфорнії та штаті Вашингтон. Команда зібрала дані під час 165 інтерв’ю з виробниками та працівниками. Результати опублікували в журналі New Technology, Work and Employment. Фокусом стала так звана «остання миля» автоматизації — етап, на якому технології стикаються зі змінними польовими умовами й потребують адаптації під конкретний сад.
«Автоматизація — це не те, що просто “стається” з фермою чи робочою силою. Люди мають активно робити так, щоб вона запрацювала», — зазначила провідна авторка дослідження М. Anne Visser, професорка розвитку громад і регіонів UC Davis.
Чому «остання миля» потребує людей
За спостереженнями дослідників, автоматизація в садах часто вимагає підлаштування під індивідуальні особливості насаджень. На практиці це означає опору на знання працівників про стан поля, характеристики культури та погодні патерни.
Один із прикладів — автоматизовані камери для підрахунку бруньок і плодів, які використовують для прогнозування врожайності. У дослідженні зазначено, що така технологія мала тенденцію завищувати оцінку врожаю, і тому потребувала коригування з урахуванням історичних даних конкретного поля. В одному з господарств менеджер зменшив оцінку камери на 14%, спираючись на знання попередніх урожаїв і нещодавніх погодних умов — і його прогноз виявився точнішим.
Автономний збір: прототипи не відтворюють «знання з рук»
Подібні виклики, за даними авторів, характерні й для автономних систем збирання: прототипам складно відтворити комплекс знань, потрібних для знімання плодів. У результаті працівники залишаються необхідними, щоб інтерпретувати дані, усувати несправності та вбудовувати технології в наявні процеси саду.
«Замінити завдання на фермі — не те саме, що замінити роботу. Ці інструменти не просто прибирають робочі місця на фермах. Вони часто змінюють, хто що робить, і перебудовують роботу навколо технологій», — наголосила Visser.
Специфіка свіжого ринку та довгий цикл садів
Дослідники також підкреслюють, що спеціалізовані культури для свіжого ринку складніше автоматизувати, ніж просапні (як-от кукурудза чи соя), оскільки потрібно одночасно зберігати якість плодів і забезпечувати врожайність. Додатковий фактор — сади є багаторічною інвестицією, тому виробники мають обмежені можливості змінювати культуру між сезонами.
Водночас у матеріалі зазначено, що автоматизація може підвищувати операційну ефективність, покращувати охорону праці та планування персоналу, особливо там, де дефіцит робочої сили впливає на роботу господарств. На думку Visser, зосередження лише на темі витіснення працівників може «не помічати» можливостей для розвитку компетенцій, мобільності працівників, зайнятості в сільській місцевості та формування аграрної політики.
«Ми сподіваємося, що наше дослідження допоможе просунути розмову про автоматизацію в сільському господарстві та її вплив на робочу силу в більш корисний спосіб — замість того, щоб вона часто швидко розділяла людей», — сказала Visser.
Співавтором дослідження був Alex Bladimir Hernandez (UC Davis). Фінансування надали National Science Foundation та University of California Office of the President.