Фото: із відкритих джерел
Польський виробник насіння TORAF провів перші лабораторні порівняння схожості насіння, яке побувало в суборбітальному польоті на дослідницькій ракеті PERUN, із контрольними зразками, що залишалися на землі. Результати відрізнялися залежно від культури й поки розглядаються як спостереження, а не доказ впливу польоту.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
Суборбітальний політ не є типовим етапом у виробництві насіння, однак польська компанія TORAF включила його до дослідницької програми, щоб перевірити, чи може короткочасний вплив умов польоту давати вимірювані зміни в показниках насіння.
У листопаді 2025 року близько пів мільйона насінин як сухий матеріал доставили на борту польської дослідницької суборбітальної ракети PERUN, розробленої SpaceForest. Після повернення вантажу TORAF відібрала зразки та порівняла їх із відповідним насіннєвим матеріалом, який залишався на землі.
Як проходив політ і які умови фіксували
Політ PERUN 22 листопада 2025 року тривав 277,2 секунди, а максимальна висота становила 19,3 км. За словами представника TORAF Марека Вєронського, насіння під час місії не проростало: воно залишалося сухим у корисному навантаженні та зазнавало змінних умов запуску, польоту й повернення.
У відсіку корисного навантаження тиск знижувався приблизно до 70–90 hPa, температура залишалася в межах 7,5–10 °C. Також вантаж зазнавав вібрацій і змін прискорення.
«Ідея відносно проста: піддати сухе насіння незвичним умовам польоту, повернути його, проростити в контрольованих умовах і порівняти результати з контрольним зразком», — пояснює Марек Вєронський (TORAF).
Дизайн порівняння: «після польоту» проти контролю
Схема була прямою: одна група насіння летіла на PERUN, а відповідна контрольна група залишалася на землі. Для кожного виду або сорту, включеного до лабораторного порівняння, TORAF тестувала по 400 насінин після польоту та 400 насінин контролю.
Контрольний матеріал зберігали за моніторингу умов при 10–15 °C і відносній вологості 30–40%. Обидві групи оцінювали за однаковими лабораторними критеріями: частка нормальних проростків, аномальних проростків і мертвого насіння, а також ранні структури проростків (зокрема первинний корінь і сім’ядолі).
«Матеріал був незвичним, але оцінювання мало залишатися послідовним. Ми використали ті самі критерії для післяпольотного матеріалу та контролю», — зазначає Марек Вєронський.
Перші результати: реакції різняться між культурами
Початкові дані не показали єдиного «типового» ефекту для всіх зразків — у частини культур різниця була мінімальною, у частини — помітнішою.
- Крес-салат: 92% нормальних проростків після польоту проти 93% у контролі.
- Редис ‘Flamboyant 3’: 85% проти 84%.
- Конюшина багряна: 94% у обох групах.
- Томат ‘Bajaja’: 80% нормальних проростків після польоту проти 88% у контролі; частка мертвого насіння — 9% проти 3%.
- Broccoli Raab: 88% проти 94%; мертве насіння — 9% проти 3%.
- Люцерна: 79% проти 83%.
Чому ці відмінності ще не означають причинно-наслідкового зв’язку
У TORAF наголошують: різниця після одного польоту — це радше спостереження, а не доказ впливу саме польотних факторів. Компанія звертає увагу, що насіння є біологічним матеріалом, і варіації можливі навіть у межах однієї партії.
«Насіння — біологічний матеріал, і варіації можуть виникати навіть між зразками з однієї насіннєвої партії. Різниця, зафіксована після одного польоту, сама по собі не пояснює, чому вона виникла», — підкреслює Марек Вєронський.
Саме тому програма передбачає чотири польоти: повторюваність реакцій у тих самих видах/сортах у кількох місіях має дати кращу основу для висновків. У TORAF називають перший політ радше базовою точкою відліку, ніж підсумком.
Далі — не лише схожість
Програма виходить за межі стандартної оцінки схожості. Дослідники з Медичного коледжу Ягеллонського університету аналізують проростки, отримані з експериментального матеріалу, зокрема їхній фітохімічний склад. Окремо науковці з Університету Сілезії вивчають розвиток рослин, у тому числі в роботах з Arabidopsis thaliana та томатом.
У TORAF зазначають, що схожість — це ранній індикатор якості насіння, але він не обов’язково прогнозує подальший ріст, морфологію чи біохімічні характеристики рослин. Для виробників і лабораторій це означає, що навіть за наявності відмінностей на етапі проростання потрібні додаткові дані, аби зрозуміти, чи зберігаються вони на наступних стадіях розвитку.