Фото: із відкритих джерел
Автори з Університету Единбурга вважають, що пропозицію Індії щодо заборони інсектициду карбосульфан не варто зводити до «запозиченої тривоги» — міжнародні дані про ризики мають бути частиною регуляторної оцінки поряд із національними.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
У Global Agriculture вийшла колонка групи авторів з Університету Единбурга (Bhawesh Jha, Sandhya Kranthi, Michael Eddleston, Keith Tyrell, Mark Davis), у якій вони полемізують із попередньою публікацією про карбосульфан. У тій статті стверджувалося, що запропонована Індією заборона карбосульфану нібито ґрунтується на «запозиченій тривозі», а не на даних, отриманих у самій країні.
Автори відповіді наголошують: вимога чекати «великого масиву» локальних доказів перед регуляторними діями суперечить меті індійського пестицидного законодавства — запобігати ризикам для людей і тварин, а не реагувати лише після того, як шкода вже сталася. На їхню думку, у глобалізованому світі ризики від небезпечних хімічних речовин не мають кордонів, а обмін інформацією між країнами є базовим елементом сучасного регулювання.
Контекст: Роттердамська конвенція та Annex III
У матеріалі зазначено, що пропозиція Індії щодо заборони карбосульфану розглядається на тлі включення цієї речовини до Додатка III (Annex III) Роттердамської конвенції у травні 2025 року. Додаток III містить пестициди та промислові хімікати, які були суттєво обмежені або заборонені щонайменше у двох країнах через серйозні ризики для здоров’я або довкілля, пов’язані з їхньою притаманною токсичністю.
Автори підкреслюють: включення до Annex III саме по собі не означає автоматичної заборони в Індії чи будь-де, але, на їхню думку, це свідчить про наявність міжнародно визнаних підстав вважати карбосульфан «високонебезпечним пестицидом», і такі дані не можна відкидати як «чужі».
Чому «немає місцевих даних» не дорівнює «безпечний»
Окремо автори звертають увагу на проблему національної доказової бази: за їхніми словами, в Індії немає системної загальнонаціональної системи нагляду за отруєннями пестицидами, а дані не збираються системно ні промисловістю, ні органами влади штатів. Тому вимога спиратися виключно на «індійські дані» може означати, що потрібна інформація просто не з’явиться в осяжній перспективі.
У цьому контексті вони формулюють ключову тезу: відсутність внутрішніх доказів не є доказом безпечності.
Регуляторна історія та питання прозорості
У колонці також згадується, що, всупереч твердженням про «відсутність індійської тривоги» щодо карбосульфану, штат Пенджаб вживав регуляторних заходів проти його продажу у 2018 році.
Ширший контекст, на думку авторів, пов’язаний із питаннями спроможності, прозорості та послідовності системи регулювання пестицидів в Індії. Вони нагадують, що Верховний суд Індії у 2023 році критикував практику створення численних комітетів для розгляду заборон пестицидів. У матеріалі наведено цитату суду:
“It seems that every time you have an adverse report from one committee, you form a new committee. You keep appointing committees till you get a favourable decision”.
Дані про токсичність і клінічні наслідки
Автори заперечують твердження, що карбосульфан нібито був «спроєктований» як варіант із м’якшим профілем гострої токсичності порівняно з карбофураном. Вони посилаються на клінічні дані зі Шрі-Ланки: у згаданому клінічному дослідженні смертність серед пацієнтів, які вжили карбосульфан, була вищою, ніж серед тих, хто вжив карбофуран — 11,1% проти 2,2%. Різницю автори пов’язують із відмінностями у формуляціях.
Також у матеріалі розглядається аргумент про лікування отруєнь карбаматами: хоча атропін називається ефективним засобом терапії, автори наголошують, що його наявність не усуває ризик тяжких або летальних отруєнь. Як приклад вони знову наводять дані шрі-ланкійської когорти, де 11,1% пацієнтів померли, попри лікування атропіном.
Оцінка ризиків у ширшому переліку пестицидів
У колонці згадується оцінка Jepson та співавторів (2020), у якій аналізували небезпеки та ризики 659 пестицидів, що перебувають у глобальному використанні. За викладом авторів, оцінка враховувала гострі й хронічні ризики для здоров’я людини, а також ризики для водних організмів, наземної фауни та запилювачів. Карбосульфан, як зазначено, був віднесений до речовин, що потребують «масштабних заходів зі зниження ризиків» через занепокоєння за кількома кінцевими точками (human-health та екологічними).
Що це означає для агросектору
Автори підсумовують, що протиставлення «індійських» і «міжнародних» доказів є хибним: ефективне регулювання потребує обох типів даних. Внутрішній моніторинг показує, як препарат поводиться в локальних умовах, тоді як міжнародні дані можуть сигналізувати про ризики, які національна система нагляду ще не здатна виявити.
Окремо вони нагадують про масштаб проблеми отруєнь пестицидами в Індії: за їхніми словами, отруєння пестицидами становлять понад 20% самогубств у країні. У цьому контексті, як зазначено в матеріалі, і ВООЗ, і Національна стратегія запобігання самогубствам Індії визначають поетапне виведення з обігу «високонебезпечних пестицидів» як пріоритетний та економічно ефективний крок.
На думку авторів, запропоновані дії Індії щодо карбосульфану варто розглядати як можливість застосувати принцип обережності паралельно зі зміцненням національної доказової бази та системи нагляду.