Державна програма фінансування розподіленої генерації

Українська бобово-соєва асоціація організувала робочу зустріч, присвячену новій державній ініціативі підтримки розподіленої генерації. На заході зібралися представники Міністерства економіки України, виробники енергетичного обладнання та керівники аграрних компаній, які вже розвивають або планують інвестувати в собственні генеруючі потужності.

Основу програми становить постанова КМУ від 29 квітня 2026 року № 594 про надання фінансової державної підтримки. З 1 червня 2026 року український бізнес отримав можливість залучати фінансування під 10% річних на створення власних енергогенеруючих потужностей. Це суттєво відрізняється від попередніх умов, коли комерційні ставки досягали 15–16% річних, що робило довгострокові проєкти економічно нерентабельними.

Механізм державної підтримки та фінансові інструменти

Новий механізм розроблено на основі опитування підприємств, які прагнули інвестувати в енергоповинність, але не мали доступу до сприятливих умов кредитування. Директор департаменту промислової політики Міністерства економіки України Роман Кропивницький повідомив, що програма побудована на двох ключових факторах:

• ринкова ставка кредиту, яка робить довгострокові проєкти інвестиційно привабливими
• державні гарантії, що знижують ризики для банків-партнерів

На сьогодні програма налічує такі показники:

Параметр	Значення
Виділено на бюджетну програму	319 млн грн
Заявок в опрацюванні	5
Кредитний портфель в опрацюванні	~600 млн грн
Прогнозний кредитний портфель до кінця року	~12 млрд грн
Банків-учасників програми	~15
Ставка кредиту	10% річних

Алгоритм отримання фінансування

Процес залучення державної підтримки складається з кількох етапів:

1. Підприємство звертається до одного з банків-учасників програми
2. Заявка проходить оцінку та погодження у Нацбанку
3. Міністерство економіки дає остаточне схвалення
4. Підприємство реалізує проєкт у партнерстві з банком

На момент проведення зустрічі до програми долучилося близько 15 банків, і це число постійно збільшується.

Техніко-економічні аспекти біоенергетичних проєктів

Під час заходу компанія «Котлоенергопроект», яка вже понад 30 років спеціалізується на проєктуванні та будівництві енергетичних об’єктів на аграрних відходах, поділилася практичними розрахунками.

Капітальні витрати залежать від потужності установки:

Потужність станції	Капітальні видатки
10–35 МВт	~2 млн доларів за МВт
Менше 10 МВт	~2,5 млн євро за МВт

Собівартість електроенергії суттєво залежить від вибору паливної бази. На прикладі станції, що працює на елеваторних відходах (вартість палива 2 тис. грн за тонну), собівартість становить близько 2 грн за кВт·год. Для порівняння, на природному газі цей показник досягає майже 11 грн за кВт·год, що демонструє економічну перевагу біомаси.

Використання аграрних відходів як паливної бази

Аграрний сектор України розпоряджається одним з найбільших потенціалів розвитку власної генерації завдяки великим обсягам біомаси. Президентка Української бобово-соєвої асоціації Антоніна Скляренко наголосила, що для аграріїв власна енергогенерація особливо важлива через можливість переробки відходів сої, соняшника та іншої сировини на енергію.

Одним з перспективних ресурсів є соняшникове лушпиння. За розрахунками фахівців:

• середньорічне виробництво соняшникового лушпиння в Україні: ~4 млн тонн
• частка, що використовується для технологічних потреб: ~30%
• потенціал для енергогенерації: ~70% від загального обсягу

Залишення цієї сировини в Україні замість експорту створить значний ресурс для виробництва електроенергії й зміцнення енергетичної незалежності держави.

Практичний досвід експлуатації біоенергетичних об’єктів

ТОВ «Квантс» (ОЕЗ «Потоки») продемонструвало реальний приклад успішної реалізації такого проєкту. Компанія експлуатувала теплоелектростанцію, спроєктовану та побудовану «Котлоенергопроектом», з двома енергетичними котлами. До 2025 року станція успішно працювала практично на всіх видах української біомаси, що доступні на ринку.

Такі приклади підтвердили не лише теоретичні переваги технології, а й її ефективність у реальних виробничих умовах.

Енергетичні культури як додатковий напрямок розвитку

На зустрічі обговорювали перспективи вирощування спеціальних енергетичних культур, зокрема енергетичної верби. ТАС Агро вже займається промисловим вирощуванням такої сировини, однак комерційний директор Антон Жемердєєв наголосив, що цей сегмент потребує накопичення практичного досвіду через наявність численних технологічних нюансів.

Масштаб інтересу та перспективи розвитку

Висока явка представників аграрного бізнесу підтвердила значний попит на практичну інформацію щодо розвитку власної генерації. Участь компаній МХП, Укрпромінвест-Агро, «Аграрних cистемних технологій», ТОВ «Промінь Перемоги» та ТОВ «ПК Зоря Поділля» свідчить про широкий інтерес лідерів агросектору до цієї ініціативи.

Учасники зустрічі визнали, що розвиток розподіленої генерації в агросекторі потребує комплексного підходу: не лише сприятливих фінансових інструментів, а й постійного діалогу між державою, виробниками устаткування та бізнесом. Українська бобово-соєва асоціація планує продовжити такі зустрічі для допомоги аграріям у максимальному використанні можливостей державної програми.