Фото: із відкритих джерел
Міжнародна група науковців з’ясувала, чому дикі томати краще протистоять томатній молі (Phthorimaea absoluta), ніж культурні сорти. Ключовим виявилася просторова структура захисної молекули, яку можна змінити через заміну чотирьох амінокислот в одному ферменті.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
Дикі томати демонструють вищу стійкість до томатної молі (томатного мінера) Phthorimaea absoluta, ніж культивовані різновиди, і причина цього — не лише «наявність» захисної сполуки, а її просторова (тривимірна) архітектура. До такого висновку дійшли автори міжнародного дослідження, опублікованого в Nature Communications.
У роботі дослідники простежили біохімічне походження відмінностей між дикими та культурними томатами й показали, що точкова зміна в біосинтетичному ланцюгу може суттєво вплинути на ефективність захисту рослини від шкідника.
Що саме виявили
За даними дослідження, достатньо змінити чотири амінокислоти в одному ферменті, щоб змінити структуру відповідної захисної речовини. Така перебудова просторової форми, як зазначають автори, підвищує токсичність сполуки для томатної молі.
Дослідження підтримав фонд FAPESP. Координатором роботи був професор Цзяньцай Лі (Shanghai Institute of Plant Physiology and Ecology; University of the Chinese Academy of Sciences, Пекін). У дослідженні також брав участь професор Жозе Маурісіу Сімойнс Бенту (Luiz de Queiroz College of Agriculture, University of São Paulo — ESALQ-USP).
«Інтеграція цих напрямів була вирішальною. Щойно були ідентифіковані генетичні та біохімічні механізми, відповідальні за різні молекулярні форми, стало критично важливо зрозуміти біологічні наслідки цих відмінностей і оцінити, чи може невелика зміна тривимірної структури молекули вплинути на здатність рослини захищатися від шкідника», — пояснює Жозе Маурісіу Сімойнс Бенту.
Що це означає для селекції та виробництва
Автори вказують, що результат відкриває шлях до створення томатів зі стійкістю до Phthorimaea absoluta за допомогою генетичного редагування. Практичний сенс такого підходу — перенесення «дикого» типу захисту в культурні форми через точні зміни в ферменті, який визначає просторову конфігурацію захисної молекули.
Для виробників томатів це потенційно означає появу нових сортів або ліній із підсиленою вбудованою стійкістю до одного з ключових шкідників культури. Водночас у матеріалі не наводяться строки впровадження чи польові результати для конкретних сортів.