Фото: із відкритих джерел
Дрітяник дедалі частіше стає проблемою в посівах кукурудзи та на картоплі, а можливості прямого хімічного контролю звужуються. У німецьких матеріалах як один з елементів інтегрованого захисту описують підрядкове внесення вапняного азоту, що має репелентний ефект у ґрунті.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.
Дрітяник (личинки коваликів) у Європі називають одним із найпроблемніших ґрунтових шкідників у кукурудзі та картоплі. У матеріалі Agrarheute зазначається, що його поширенню сприяють інтенсивні сівозміни з високою часткою кукурудзи або польових кормових культур, а також звуження доступних інструментів захисту через відмову від системних протруйників і посилення обмежень у хімічному захисті рослин.
Коли ризик найбільший
Найбільшої шкоди дрітяники завдають навесні та на початку літа за температури ґрунту понад 8–10 °C і за достатньої вологості. До факторів ризику в джерелі віднесено:
- попередники на кшталт конюшино-злакових сумішей (клейграс), перелогів/парів, а також розорювання луків і пасовищ;
- гумусні та вологі ґрунти;
- зменшений обробіток ґрунту.
Окремо підкреслюється, що шкідник може з’являтися «раптово», і заздалегідь оцінити, чи буде проблема на конкретному полі, часто складно. За дуже сухих умов значні втрати можливі навіть за невисокої щільності популяції.
Які пошкодження фіксують у кукурудзі та картоплі
У картоплі дрітяник прогризає ходи в бульбах, що призводить до суттєвих втрат якості. У кукурудзі описують порожнисті зернівки, «прогалини» в посівах і пошкодження проростків. За даними джерела, дефіцит опадів у період сходів може підсилювати шкідливість, якщо через посуху сповільнюється ранній розвиток культури.
Що залишається в арсеналі господарств
У матеріалі зазначено, що ситуація ускладнилася після заборони неонікотиноїдних протруйників; також вказано, що після заборони тіаклоприду кукурудзу доводиться вирощувати без інсектицидного протруйного захисту. На цьому тлі автори описують комплекс підходів, які можуть зменшувати ризики:
- Сівозміна та управління ділянками ризику: ширші сівозміни знижують потенціал популяції; найбільш уразливими названо площі після клейграсу/люцерни, перелогів і розорювання багаторічних трав, а також гумусні вологі локації.
- Вибір покривних культур: на проблемних полях радять уникати видів із потужною кореневою системою, привабливих для дрітяника (у прикладі згадано олійну редьку).
- Обробіток ґрунту: оранка або глибоке розпушування порушують середовище личинок і знижують їх виживання; обробіток у сухі періоди може підвищувати смертність.
- Якість насіннєвого ложа: дрібногрудкувате, добре ущільнене ложе сприяє швидким сходам і скорочує «вразливе вікно» для пошкодження проростків.
- Розвиток посіву та вода: швидкі сходи зменшують час, коли дрітяник може пошкоджувати рослини; зрошення (де можливе) може прискорювати ранній розвиток і знижувати втрати.
Технічні характеристики та параметри
- Підрядкове внесення вапняного азоту (Kalkstickstoff) у кукурудзі: у джерелі описано як інтегрований захід, який у поєднанні з фосфатними добривами може робити внесок у стримування дрітяника.
- Розміщення добривної стрічки: «типове» розташування — приблизно 5 см збоку і нижче від рядка сівби.
- Норма внесення (кукурудза): у досвідах зазначено, що до 300 кг/га вапняного азоту за такого розміщення були «добре переносимі» для молодих рослин кукурудзи.
- Ефект за багаторічними спостереженнями: за правильної технології підрядкове внесення 1,5 dt/ha (тобто 150 кг/га) у джерелі пов’язують із можливістю зменшення пошкоджень удвічі.
- Механізм дії, описаний у матеріалі: ефект пояснюють репелентною (відлякувальною) дією — дрітяник уникає горизонту ґрунту навколо добривної стрічки протягом кількох тижнів.
- Лабораторний/модельний дослід (опис у джерелі): у 10-кратній повторності змішували 100 мг вапняного азоту на 100 г субстрату (вказано, що це відповідає 150 кг/га для ґрунту «піщаний суглинок»). Личинок розміщували в окремому сегменті; через 7 днів фіксували, що личинки трималися далі від зони з добривом, рідше просувалися до проростків.
- Рядність у кукурудзі: у практичних спостереженнях згадано, що зменшення міжряддя з 75 до 50 або 37,5 см може давати додатковий позитивний ефект, що пов’язують із більшою кількістю підрядкових добривних стрічок на площу.
- Приклад господарства: вапняний азот застосовували підрядково в нормі 200–250 кг/га залежно від міжряддя; у прикладі використовували 45 см, щоб збільшити кількість добривних стрічок на гектар.
Важливе застереження щодо ролі добрива
У джерелі наголошується: вапняний азот не є повною заміною інсектицидного протруювання на сильно уражених площах. У критичних випадках описано доцільність поєднання підрядкового внесення вапняного азоту з інсектицидним протруйником Force 20 CS.
Картопля: що зазначають про застосування вапняного азоту
Для картоплі в матеріалі вказано, що виробники використовують вапняний азот через його тривалішу дію як добрива та вплив на «здоров’я ґрунту». Окрім стримування дрітяника, у джерелі згадано, що господарства відзначають позитивні ефекти щодо Rhizoctonia, «залізистої плямистості» та сріблястої парші, а також пригнічення пізньої популяції слимаків у гребені.
Також наведено висновок із випробувань у Німеччині: щоб отримувати надійні рівні ефективності проти дрітяника, вапняний азот потрібно вбудовувати в сівозміну, тобто вносити щороку протягом кількох років. Як перевагу згадано застосування вапняного азоту під покривні культури перед картоплею.