Фото: із відкритих джерел
Попри профіцит бананів, Бразилії складно нарощувати експорт через високу вартість логістики й пакування, податкові чинники та жорсткі вимоги імпортерів до якості плодів.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Банановий сектор Бразилії переважно орієнтований на внутрішній ринок: місцеве споживання забезпечують, зокрема, сорти Prata та Nanica. Водночас, за даними HF Brazil, навіть за наявності профіциту країна стикається з низкою бар’єрів, які ускладнюють розширення експорту.
Що стримує експорт
- Логістика та географія. Великі відстані всередині країни підвищують транспортні витрати, що напряму впливає на собівартість експортних партій.
- Пакування та стандартизація. Додаткові витрати формують витрати на пакування та нестача стандартизації. Як зазначається в огляді, поширеними залишаються дерев’яні ящики та перевезення автотранспортом, а податки на картонну тару підвищують кінцеву вартість.
- Якість плодів для ЄС. Окремим обмеженням є відповідність вимогам європейського ринку: товарність може знижуватися через пошкодження від охолодження (chilling damage), що погіршує придатність плодів до реалізації.
Порівняння з іншими експортерами
У матеріалі Бразилію порівнюють з Еквадором, де експортний сектор бананів є більш сформованим, а внутрішнє споживання — відносно обмеженим. На цьому тлі Бразилія, за оцінкою джерела, менш сфокусована на міжнародних ринках.
Що потрібно для розвитку поставок
HF Brazil вказує, що подальший розвиток експорту потребуватиме змін на кількох рівнях — від виробництва до регуляторики. Зокрема, йдеться про:
- покращення управління на фермах;
- посилення контролю якості;
- оновлення підходів до пакування;
- оптимізацію логістики;
- зниження податкового навантаження;
- зміни в регуляторних процедурах, зокрема щодо погодження агровходів.
Окремо зазначається, що у виробників нині обмежені стимули інвестувати в експортно орієнтоване вирощування: виконання специфікацій за якістю може підвищувати витрати та зменшувати маржу.
Для агробізнесу це означає, що вихід на зовнішні ринки бананів у Бразилії значною мірою залежить не лише від урожайності, а й від здатності вибудувати стабільний ланцюг «виробництво — післязбиральна доробка — пакування — логістика» під вимоги конкретних імпортерів.