Екзоскелети в теплицях: технологія є, але галузь не визначилася, хто має відповідати за впровадження

Ви зараз переглядаєте Екзоскелети в теплицях: технологія є, але галузь не визначилася, хто має відповідати за впровадження

Фото: із відкритих джерел

Екзоскелети, які зменшують фізичне навантаження під час повторюваних операцій, поки що рідко використовують у тепличному садівництві. У Skelex пояснюють це не технічними бар’єрами, а відсутністю зрозумілої «відповідальної сторони» в ланцюжку роботодавець—агенція—працівник.

Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.

Екзоскелети давно застосовують у різних галузях для зниження фізичного навантаження під час монотонної роботи, однак у тепличному садівництві (зокрема в Нідерландах) їхнє впровадження залишається обмеженим. Як пояснює Барт Баккум (Skelex), стримує не стільки готовність технології, скільки невизначеність у секторі: хто саме має брати на себе відповідальність за «сталий рівень працездатності» працівників.

Чому теплиці не поспішають із впровадженням

За словами представника Skelex, у будівництві чи на виробництві засоби індивідуального захисту часто є обов’язковими — без каски або спецвзуття працівника можуть не допустити до роботи. У тепличних господарствах подібної обов’язкової рамки немає, тож рішення про використання екзоскелетів залишається добровільним і розпорошеним між окремими роботодавцями.

Водночас Баккум стверджує, що «технічно перешкод немає»: компанія проводила випробування минулого року, які, за її даними, підтвердили працездатність підходу. Проблема — у відсутності галузевого підходу та небажанні окремих виробників бути першими, хто масово запровадить рішення. У Skelex очікують, що після першого кроку одного гравця інші можуть наслідувати приклад.

Порівняння з молочним тваринництвом

На відміну від тепличного сектору, у молочному тваринництві екзоскелети, за оцінкою Баккума, вже впроваджуються активніше. Він порівнює фізичне навантаження під час доїння великого стада з повторюваними операціями в теплицях — підв’язуванням, обрізуванням чи збиранням томатів. Зокрема, йдеться про регулярні рухи з «перетягуванням» або роботою в незручних положеннях, які повторюються щодня та накопичуються у великі обсяги навантаження.

Також він звертає увагу на зміну ставлення в молочному секторі: молодші працівники, бачачи наслідки фізичного зношування попередніх поколінь, частіше шукають способи зменшити ризики. На великих фермах, за його словами, екзоскелети купують не лише для власника, а й для персоналу.

Кадрова плинність і роль посередників

Окремий бар’єр для теплиць — висока плинність кадрів і те, що власники господарств не завжди виконують польові/тепличні операції самі. За словами Баккума, за високої ротації роботодавці прагнуть максимально простих процесів, щоб не збільшувати навчальні ризики з кожним новим працівником.

Водночас у Skelex вважають, що екзоскелет може працювати і як інструмент утримання персоналу: якщо працівник менше втомлюється, короткий період зайнятості потенційно може подовжитися. У матеріалі наводиться приклад: перехід від двомісячної до тримісячної роботи зменшує частоту ротації.

Додаткову складність створює структура найму в тепличному секторі, де часто залучають кадрові та payroll-агенції. У таких моделях постає питання, хто ухвалює рішення про забезпечення працівника екзоскелетом — виробник чи агенція — і як це узгоджується з контрактами (оплата за годину або за результат/узгоджений рівень продуктивності). Баккум також зазначає, що деякі посередники беруть на себе не лише підбір персоналу, а й супутні послуги — житло, страхування, банківський рахунок, транспорт, харчування — і тоді дискусія переходить у площину меж «обов’язку турботи».

Фінансові стимули та інструменти оцінки ризиків

За словами Баккума, інтерес до екзоскелетів зростає серед самозайнятих працівників: якщо людина може відпрацювати на пів дня або день більше на тиждень і при цьому менше втомлюється, окупність може бути коротшою. У матеріалі також зазначено, що деякі страхові компанії вже роблять внески в оплату покупки, а також існує податкова перевага: продукт розрахований на три роки, і самозайнятий працівник може зменшувати оподатковуваний дохід. Якщо ж ціна є стримувальним фактором, компанія пропонує підписні моделі.

Окремо згадується застосунок Wearhealth Ergo-Scan (розробка в Бремені, Німеччина), який можна безкоштовно завантажити з сайту Skelex. Він працює на основі 30–45-секундного відео та відповідей на кілька запитань і формує аналіз із звітом про ергономічні ризики. За оцінкою Баккума, це знижує поріг входу та дає більш чітке уявлення про ризики конкретних операцій.

Технічні деталі, згадані в матеріалі

  • Wearhealth Ergo-Scan: аналіз ергономічних ризиків на основі 30–45 секунд відео та короткого опитування, з формуванням звіту.
  • Заявлений строк служби екзоскелета: 3 роки (у контексті податкових аспектів для самозайнятих).
  • Приклади моделей на ілюстрації: Skelet EDGE (екзоскелет для нижньої частини спини) та Skelex 360 (екзоскелет для плеча й руки).

«Немає обов’язкової рамки, тож це стає питанням: хто в секторі відповідає за сталу працездатність працівників».

«Ланцюг настільки міцний, наскільки міцна його найслабша ланка. Це спільна відповідальність, і хтось має взяти на себе лідерство».

Для агровиробників практичний висновок із цього обговорення — екзоскелети в теплицях упираються не лише в «готовність пристрою», а й у модель організації праці: хто купує, хто навчає, хто несе відповідальність за охорону праці та як це закладається в договори з персоналом або агенціями.

agrarii-razom

Поділитися новиною:

Отримуйте ТОП-10 новин за минулий день на електронну пошту:

Залишити відповідь