Фото: із відкритих джерел
Контроль падалиці та бур’янів у міжсезоння, а також зважене управління стернею, допомагають зменшити тиск шкідників і хвороб перед сівбою. Водночас збереження стерні дає переваги для ґрунту, але потребує оцінки патогенів, шкідників і впливу на наступну культуру.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Передпосівний період у зерновому виробництві значною мірою визначає стартові умови для майбутнього врожаю. Один із ключових елементів цього етапу — розрив так званого «зеленого мосту», тобто усунення рослинності, на якій у період між сезонами можуть зберігатися та розмножуватися шкідники й збудники хвороб.
У матеріалі Global Agriculture зазначається, що неконтрольовані падалиця та бур’яни не лише підтримують інфекційний фон і чисельність комах, а й відбирають у наступної культури вологу та поживні речовини, потрібні для формування сходів.
Що таке «зелений міст» і чому його прибирають
«Зелений міст» — це будь-яка рослинність, що зберігається між двома сезонами вирощування і слугує середовищем для виживання шкідників та хвороб у період пару. Йдеться про падалицю культурних рослин і бур’яни не лише в межах поля, а й уздовж доріг, лісосмуг, огорож та за межами конкретного господарства.
Саме на таких рослинах можуть зберігатися іржі зернових — стеблова, смугаста та листкова, а також низка вірусів. Для попелиць, слимаків і равликів ця рослинність є джерелом живлення та укриттям.
За наведеними у матеріалі даними, у зернових за відсутності контролю «зеленого мосту» перед сівбою втрати врожайності можуть становити від 0,5 до 1,0 т/га. Дослідження в Західній Австралії та Новому Південному Уельсі також показали, що раннє видалення бур’янів дає змогу зберегти від 50 до 75 мм ґрунтової вологи.
Як контролювати рослинність у міжсезоння
Ефективним вважається підхід, за якого всі рослини-господарі мають бути повністю знищені щонайменше за 4 тижні до сівби. Для цього застосовують гербіциди відповідно до етикетки або механічний обробіток ґрунту. Водночас у джерелі звертають увагу, що культивація може зменшувати запаси накопиченої вологи.
Окремо підкреслюється, що управління «зеленим мостом» працює краще як спільна дія на рівні громади чи сусідніх господарств. Навіть якщо на конкретному полі падалиці чи бур’янів немає, шкідники та хвороби можуть накопичуватися поруч і становити ризик для посівів.
Стерня: користь для ґрунту і фітосанітарні обмеження
На відміну від «зеленого мосту», стерня після збирання може бути корисною для виробництва. Її збереження покращує утримання вологи, сприяє накопиченню органічного вуглецю та зменшує ерозію верхнього шару ґрунту. Це особливо важливо в посушливих регіонах або в сухі сезони.
Однак ці переваги реалізуються лише за умови продуманого управління. Потрібно враховувати, скільки стерні залишати, яку культуру або сорт висівати далі, як це вплине на сівбу та збирання, а також який запас патогенів і шкідників зберігається у стерні та прикореневих рештках.
Які ризики несе збережена стерня
Стерня може створювати укриття для равликів, слимаків і вуховерток, а також бути джерелом стерньових хвороб. У зернових, зокрема, збудник crown rot зберігається в рослинних рештках і стерні та може перерозподілятися по полю під час збирання, особливо якщо після цього висівають низькорослу розривну культуру, наприклад нут.
У пшениці ризиком залишається Septoria tritici blotch. У ячмені в 2025 році в Західній Австралії зросла поширеність scald, або Rhynchosporium secalis, зокрема й на сортах, які раніше вважалися стійкими. Також форми сітчастої плямистості NFNB і SFNB можуть зберігатися на інфікованому насінні ячменю, у стерні та на падалиці в межах «зеленого мосту». У матеріалі зазначено, що у 2025 році дослідники виявили зразки NFNB, стійкі до всіх трьох основних груп фунгіцидів.
Для ріпаку повторний посів у ріпакову стерню підвищує ризик blackleg.
Що можна зробити на практиці
Для зменшення надмірного навантаження стернею після жнив у джерелі названо мульчування, тюкування або випасання. Це також допомагає знизити спорове навантаження, оскільки рештки краще контактують із ґрунтом. Спалювання розглядається лише як крайній захід, оскільки воно зменшує запаси ґрунтового вуглецю, а також водо- і поживноутримувальну здатність ґрунту на роки після застосування.
Важливу роль відіграє і сівозміна. У матеріалі вказано, що за ефективного контролю рослин-господарів присутність SFNB у ячмінній стерні може зменшуватися на 60–80% протягом двох років після збирання. Вибір стійких сортів також обмежує втрати врожаю та знижує інфекційний потенціал самої стерні.
Діагностика перед вибором культури
Для ухвалення рішень щодо сівозміни, контролю «зеленого мосту» та управління стернею важливі дані про фітосанітарний стан поля. У матеріалі згадується сервіс ДНК-аналізу ґрунту PREDICTA B, доступний через South Australian Research and Development Institute. Акредитовані агрономи відбирають і подають зразки ґрунту, а лабораторія в критичний період з лютого по червень обробляє їх щотижня.
Серед об’єктів тестування — нематоди, crown rot, Rhizoctonia та інші патогени. Такі результати дають уявлення про склад і навантаження патогенів у ґрунті до вибору культури та початку сівби. Окремо вказано, що тестування стерні також доступне в межах двох інвестиційних проєктів GRDC, які реалізує NSW Department of Primary Industries and Regional Development.
Для агровиробника це означає, що рішення щодо збереження стерні не варто відривати від фітосанітарної ситуації на полі. Поєднання активного контролю «зеленого мосту», оцінки патогенів і продуманої сівозміни дає змогу знизити ризики як від поширених, так і від потенційно нових шкідників і хвороб перед стартом сезону.