Фото: із відкритих джерел
Експерти на круглому столі в Хар’яні попередили: агросистеми північно-західної Індії одночасно втрачають запаси підземних вод і потерпають від підтоплення та засолення. Учасники обговорення наголошують, що точкових рішень недостатньо — потрібен ландшафтний підхід і зміни в структурі посівів та політиках.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Північно-західна Індія, один із ключових зернових регіонів субконтиненту, входить у фазу «подвійної» водної кризи: в одних районах фіксують різке виснаження підземних вод, в інших — підтоплення, засолення та деградацію ґрунтів. Про це йшлося під час круглого столу «Principles for supporting a transition towards profitable and hydrologically safe agricultural landscapes in Northwest India», який співорганізували IRRI та Chaudhury Charan Singh Haryana Agricultural University (CCS HAU) у місті Хісар (штат Хар’яна).
До дискусії долучилися науковці, представники органів влади та практики, зокрема з IRRI, CCS HAU, ICAR – Central Soil Salinity Research Institute (CSSRI), Punjab Agricultural University (PAU), International Water Management Institute (IWMI) та Haryana Water Resources Authority (HWRA). Учасники зійшлися на трьох взаємопов’язаних напрямах роботи: (1) облік водних ресурсів та іригаційні системи, (2) агрономія систем землеробства, (3) сталі політики.
Підземні води: надмірний відбір, засолення та забруднення
За підсумками обговорення, у Хар’яні та Пенджабі дві третини агроландшафтів переживають сильне виснаження підземних вод: у частині територій рівень ґрунтових вод опускається до 50–70 м. Паралельно інші зони стикаються з підтопленням і засоленням.
У матеріалі зазначено, що середній відбір підземних вод у Хар’яні перевищив 136,75% річного поповнення, а в окремих округах, зокрема Куркшетрі, показник сягнув 225%. Також повідомляється, що 45% підземних вод у штаті є солоними й непридатними для зрошення.
«Not even an inch of groundwater in Haryana is healthy, mostly attributed to poor soil pH, fluoride and nitrate contamination», — сказав Dr. Satbir S. Kadian (HWRA).
За його словами, останніми роками також виявляли сліди урану, що підсилює аргументи на користь жорсткішого регулювання. Окремо він звернув увагу, що хоча Хар’яна називається першим індійським штатом із повністю облицьованими каналами, багато каналів залишаються сухими через сезонність річкового стоку та відбори води вище за течією.
Чому «точкові» рішення не закривають проблему
Учасники круглого столу пов’язали корінь кризи з багаторічним «запозиченням у майбутнього» — масштабним розширенням зрошення, яке підтримувалося безкоштовною електроенергією, та інтенсивним вирощуванням рису. У матеріалі підкреслюється, що це сприяло продовольчій безпеці, але водночас призвело до падіння рівнів води, зростання енерговитрат і збільшення викидів парникових газів.
Ключовий висновок дискусії: «piecemeal solutions» на кшталт краплинного зрошення, прямого висіву рису або облицювання каналів можуть бути корисними, але самі по собі не здатні розв’язати кризу. Натомість потрібен ландшафтний гідрокліматичний підхід, який поєднує підземні та поверхневі води, опади й загальну динаміку екосистем.
Пріоритети, які назвали учасники
- створення систем обліку води на рівні водоносних горизонтів (aquifer-level water accounting);
- розробка моделей водного балансу на рівні ландшафту (water mass balance);
- краще розуміння будови водоносних горизонтів і геоморфології;
- визначення порогів видобувних запасів підземних вод з урахуванням глибини та потенціалу поповнення;
- інтеграція кліматичної мінливості та прогнозів у водні рекомендації для управління.
Зміна системи вирощування: від домінування рису до перебудови сівозмін
У матеріалі наголошується, що агрономічні практики є в центрі як проблеми, так і рішень. Домінування зернової системи, яка охоплює майже 1,8 млн га в Хар’яні, названо одним із чинників несталості. Окремо зазначено, що рис, зокрема довготривалі сорти на кшталт PUSA 44, є водомістким і робить значний внесок у викиди парникових газів. Водночас через ринкові стимули та політичну підтримку фермери продовжують на нього спиратися. Також у матеріалі згадується скорочення площ під бавовником через тиск шкідників і майже зникнення традиційних культур, як-от нут (gram) і ячмінь.
Учасники підкреслили потребу саме в трансформації системи вирощування, а не лише в заміні однієї культури іншою. Серед рекомендацій, які прозвучали:
- узгодження сівозмін і режимів зрошення з короткотривалими сортами рису, зокрема PR 126;
- визначення зон, придатних для агролісівництва в Хар’яні, для кращого перехоплення води;
- обмеження вирощування рису в південній Хар’яні та загальний перехід до більш «високовартісних» систем, зокрема maize–potato–mungbean або soybean–peas–summer mungbean;
- масштабування фермерських споруд для збору води, борозенного зрошення та вирощування рису на піднятих грядах (raised bed paddy).
Політики та стимули: що заважає впровадженню змін
Окремий блок дискусії стосувався того, що технологічні та агрономічні рішення не запрацюють без «пакетів» політик і економічних стимулів, які знижують ризики для фермерів. У матеріалі зазначено, що регіону бракує локалізованих рамок водокористування та настанов щодо встановлення й управління системами поповнення запасів і збору води. Також фермери не отримують «water credits» за заощадження води, а без політик, які гарантують конкурентні ціни на культури з нижчим водоспоживанням, спроби диверсифікації можуть бути економічно ризикованими.
Серед бар’єрів названо й неефективний облік підземних вод, що спирається на методологію 1970-х років: за нею поле можуть класифікувати як «canal-irrigated» навіть тоді, коли лише один полив був із каналу, а решта — зі свердловин. На думку учасників, це створює системні помилки та «подвійний облік», який маскує реальну залежність від підземних вод.
Що пропонували учасники круглого столу
- фінансові «запобіжники» для переходу на грубі зернові, олійні та бобові — DBT щонайменше ₹37 000/га;
- механізми активного контролю за надмірним водовідбором у поєднанні з «водними кредитами» за економію;
- data-driven рамку розробки політик «від початку до кінця» для підтримки трансформації систем вирощування емпіричними даними;
- створення «Centre of Excellence for Water Science» на базі консорціуму наявних гідрологічних, аграрних та екологічних інституцій.
Що це означає для агровиробників
Обговорення вказує на зміну фокусу: від окремих технологій економії води — до управління водою на рівні ландшафту та перебудови сівозмін. Для господарств це може означати потребу синхронізувати вибір сортів і культур із доступністю води, а також орієнтуватися на програми стимулів і правила водокористування, якщо вони будуть запроваджені. У матеріалі підкреслюється, що подальші кроки мають бути ітеративними та доказовими: від гідрокліматичних сценаріїв — до агрономічної оптимізації та адаптивного дизайну політик, із польовими експериментами та постійною взаємодією з фермерами.