Фото: із відкритих джерел
Надмірне відкачування підземних вод у долині Сан-Кінтін (Баха-Каліфорнія) призвело до засолення водоносних горизонтів і ставить під питання довгострокову стабільність виробництва томатів та ягід, зокрема для експорту до США.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Надмірне використання підземних вод у долині Сан-Кінтін у мексиканському штаті Баха-Каліфорнія загрожує довгостроковій надійності виробництва томатів і ягід та постачанням на експорт, зокрема до Сполучених Штатів. Як зазначається в матеріалі, інтенсивне відкачування прісних прибережних водоносних горизонтів спричинило проникнення морської води, що погіршує якість води як для агровиробництва, так і для побутових потреб.
Що показують технічні оцінки
За даними технічних досліджень, оприлюднених у 2024 році Національною комісією з водних ресурсів Мексики (CONAGUA), чотири водоносні горизонти долини — San Simón, San Quintín, Camalú та Vicente Guerrero — експлуатуються з перевищенням природного відновлення. Обсяг «перевикористання» оцінено у 68,5 млн м³ на рік.
Паралельно фіксується зростання мінералізації: загальна кількість розчинених твердих речовин (TDS) у підземних водах коливається в межах 1 540–11 000 ppm, що перевищує мексиканський стандарт питної води 1 000 ppm.
Чому регіон вразливий
Сан-Кінтін розташований у посушливій частині Баха-Каліфорнії й не має доступних прісних поверхневих джерел, тому фактично залежить від підземних вод. Як альтернативу згадується річка Колорадо, однак вона розташована приблизно за 269 км, а довгострокова доступність цього ресурсу залишається невизначеною.
Побутове водопостачання та інфраструктурні обмеження
Обмеженість водної інфраструктури впливає і на забезпечення населення. Державна служба водопостачання Ensenada (CESPE) подає питну воду через мережу нерегулярно для 56% населення, тоді як решта користується привізною водою. Нерегулярна подача, за описом у матеріалі, також підвищує ризики забруднення через зворотні потоки в трубопроводах, витоки та зберігання води в домогосподарствах.
Опріснення як варіант, але з низкою умов
Серед можливих рішень розглядається проєкт державної опріснювальної установки, яка могла б забезпечити питною водою понад 110 тис. мешканців і зменшити залежність від підземних вод та привізної води. Водночас зазначається, що для реалізації проєкту потрібна нова мережа розподілу води, оскільки наявні водоносні горизонти вважаються непридатними для побутового використання.
Матеріал також вказує на ключові обмеження: недостатню пропускну здатність регіональної електромережі для роботи великого опріснювального об’єкта (потрібні модернізації), необхідність управління скидом розсолу для мінімізації впливу на морські екосистеми та рибальство, а також високі операційні витрати, які можуть вимагати довгострокової державної підтримки, щоб вода залишалася доступною. Проєкт, за повідомленням, затримувався через питання фінансування, перегляд контрактів і політичні зміни.
Що це означає для виробників
Описані тенденції — зростання солоності та дефіцит надійних джерел — можуть ускладнювати планування виробництва в регіоні, де овочі та ягоди значною мірою залежать від стабільного водозабезпечення. Для агровиробників це насамперед ризики погіршення якості поливної води та зростання інфраструктурних витрат у разі переходу на альтернативні джерела.