Південні регіони дедалі частіше стикаються з дефіцитом вологи та екстремальними температурними хвилями. Центр переходить у зону нестабільного зволоження. Натомість Північ і Захід отримують довший вегетаційний період і відносно стабільніші агрокліматичні умови.
У результаті відбувається перезбірка українського АПК за новою логікою. Про це йдеться в матеріалі на Latifundist.com.
Південь. Області цього регіону більше не можуть виконувати роль овочево-зернового ядра. Дефіцит вологи, температурний екстрим та руйнування зрошувальної інфраструктури роблять виробництво нестабільним. Очевидно, що Півдню доведеться переходити від «масового валу» до більш диференційованої, ризик-орієнтованої моделі.
Ймовірні напрямки розвитку включатимуть перехід на посухостійкі зернові й олійні, культури з коротким вегетаційним періодом, зрошувані овочі у локальних кластерах, скорочення частки вологозалежних культур.
Центр. Регіон входить у фазу підвищеної кліматичної турбулентності. Тут починається компроміс між кліматом і технологією. Доведеться переглядати посівні площі і знаходити новий баланс серед традиційних культур і «мігрантів» з Півдня.
В пріоритеті перебалансування посівних площ між кукурудзою, пшеницею, соняшником та іншими технічними культурами для адаптації до зниження рівня опадів. Включення в структуру виробництва більшої частки баштанних і овочевих культур. Активніше використання гібридів із кращою посухостійкістю. Інвестиції в технологічну адаптацію.
Північ. Потепління та подовження вегетаційного періоду створюють нові можливості для культур, які раніше мали обмежений потенціал в цьому регіоні. Умовно, прогнозується ріст всього. Чернігівська й Сумська області вже зараз займають більше 21% валового виробництва кукурудзи. Регіон наростив обсяги щодо пшениці. Активно розширюються площі під технічними культурами, зокрема соєю та ріпаком. Прогнозується зростання виробництва в плодоовочевому сегменті.
Захід. Із периферійного регіону перетворюється на новий виробничий центр. Західні області сьогодні отримують комбінацію факторів, яка робить їх найбільш стійкою частиною агросистеми: стабільніше зволоження, менші температурні екстремуми, нижчі воєнні ризики, близькість до кордонів з ЄС. Одним з головних структурних обмежень для регіону є менша забезпеченість площею с/г земель порівняно з іншими регіонами.
Як і на Півночі, тут спостерігається ріст виробництва в основних сегментах рослинництва. Західні області вже знаходяться в першій п’ятірці із виробництва ячменю, сої, ріпаку, цукрових буряків. Поступово відбувається нарощення виробництва кукурудзи. Західний регіон і надалі буде відтягувати на себе виробництво зернових, технічних, овочів. При цьому структура вирощуваних культур має більшу диверсифікацію порівняно з старими регіонами-лідерами.