Фото: із відкритих джерел
Польові випробування 2023–2025 років на Дарлінг-Даунс показали, що сочевиця може давати 2,6–4,4 т/га за різних умов, однак у зонах із ризиком заморозків урожайність суттєво нижча. Дослідники та агрономи наголошують: ключові обмеження — ґрунти, заморозки та дощі під час збирання.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Нове дослідження та поява оновлених сортів підсилюють аргументи на користь вирощування сочевиці в північному зерновому поясі Австралії — поза традиційними зонами цієї культури (переважно Південна Австралія та Вікторія). Водночас виробникам радять зважати на ґрунтові обмеження, ризик заморозків і опади під час збирання, які можуть різко погіршувати результат.
Як зазначив під час панельної дискусії на GRDC Grains Research Update у Гундивінді менеджер з продажів Seednet Territory (північно-східна Австралія) Джон Телендер, попит на сочевицю в північних регіонах є високим навіть попри те, що це не «класична» зона вирощування культури.
«Я дуже уважно стежу за сочевицею останні 3 сезони, і ринковий потенціал — феноменальний», — сказав Джон Телендер.
За його словами, щонайменше четверо маркетерів із Квінсленду їздять на південь, щоб закуповувати сочевицю, і водночас запитують у північних фермерів, чи готові вони вирощувати її локально. Однак він підкреслив, що культура «не для слабкодухих»: вирішальними є правильний підбір типу ґрунту та поля.
Сорти та «вікна» сівби
Додаткову гнучкість для північних систем землеробства, за оцінкою Телендера, дають нові сорти сочевиці з різною тривалістю вегетації: PBA Kelpie, ALB Terrier та ALB Dane. Швидкостиглий PBA Kelpie краще підходить для пізніших строків сівби, тоді як ALB Terrier і ALB Dane — довгосезонні варіанти з вищим потенціалом урожайності та стійкістю до хвороб.
Польові випробування в умовах високих температур
Комерційне вирощування сочевиці в північному зерновому регіоні Австралії поки обмежене — зокрема через те, що багато господарств не мають практичного досвіду з цією культурою, а даних про її поведінку в північних умовах бракує. Заповнити прогалину покликаний «бобовий» компонент проєкту GRDC-supported Frost and Heat Management Analytics, у межах якого на Дарлінг-Даунс провели серію польових дослідів.
Роботу під керівництвом фізіолога культур CSIRO д-р Лії Олмедо Піко виконували у 2023–2025 роках. Сочевицю вирощували в комбінаціях:
- строки сівби: травень, червень або липень;
- вологозабезпечення: богар або зрошення;
- локації: Gatton (2023 і 2024) та Forest Hill (2025).
У підсумку отримали 12 різних «середовищ», причому локації підбирали так, щоб культура потрапляла під природні високі температури. У кожному сезоні та для кожної комбінації збирали дані щодо фенології, біомаси та її розподілу, перехоплення фотосинтетично активної радіації, а також урожайності й її компонентів.
Середня врожайність у цих випробуваннях становила 3,4 т/га, із діапазоном 2,6–4,4 т/га залежно від умов.
«У цих середовищах сочевиця переживала середні максимальні температури 27–29°C у репродуктивний період, і в більшості середовищ було щонайменше 9 днів із тепловими подіями 32°C і вище», — зазначила д-р Лія Олмедо Піко.
За її словами, гіпотеза полягала в тому, що рослини могли компенсувати абортацію квіток або бобів під час теплових подій завдяки запасам води в ґрунті.
Заморозки: різке падіння врожайності та роль строків сівби
У 2025 році дослід також розширили, щоб оцінити вплив заморозків: додали ділянку біля Wellcamp (на захід від хребта Тувумба), де заморозки трапляються регулярно. Там заклали 5 середовищ — усі на богарі, але з різними строками сівби. Перший строк (TOS1) — 15 квітня 2025 року, далі — кожні 15 днів для ще чотирьох варіантів.
Середня врожайність у «заморозковому» досліді за п’ятьма строками сівби становила 0,84 т/га, що було значно нижче, ніж у високотемпературних середовищах.
Д-р Олмедо Піко пояснила нижчі врожаї поєднанням нижчих температур і вищого водоспоживання на початку сезону: посіви стартували з «повним профілем» вологи, але завершили сезон у більш сухих умовах, що знизило збиральний індекс.
У Wellcamp заморозки в репродуктивний період по-різному впливали на розвиток культури залежно від строку сівби: у TOS1 — на формування насіння, у TOS2 — на початок формування бобів, у TOS3 — на початок цвітіння. Варіант TOS3 дав вищий урожай, ніж TOS1 і TOS2, що, за спостереженнями дослідників, може вказувати на меншу чутливість фази цвітіння до заморозків порівняно з фазою формування бобів. Водночас автори підкреслюють: потенціал коригування строків сівби є, але ризики та компроміси щодо врожайності потребують подальшої перевірки.
Ґрунти та збирання: «вибагливість» культури
Генеральний директор Grain Orana Alliance Морі Стріт наголосив, що сочевиця може мати привабливий потенціал урожайності та валової маржі, але є «вибагливою» до ґрунтових умов.
«Щодо солонцюватості, засоленості, pH ґрунту та перезволоження — вона доволі вибаглива», — сказав Морі Стріт.
Як практичне правило він навів орієнтир: для сочевиці потрібні поля рівня «під нут або кращі»; якщо нут у сівозміні не вдається, то й сочевиця, ймовірно, не буде вдалою опцією. За його словами, найбільше обмеження для півночі — тип ґрунту: через перевагу до вищого pH важчі глинисті ґрунти можуть підходити краще, але культура не переносить «мокрих ніг», тож ризик перезволоження стає критичним.
Окремий фактор — час опадів. Більші дощі під час збирання — очевидний мінус, тоді як менший тиск опадів у період вегетації в окремих північних умовах може зменшувати ризик перезволоження. Водночас, коли сочевиця достигає, вона стає дуже вразливою до дощу: вилягання та розтріскування бобів швидко погіршують збиральність і знижують якість зерна, що може обмежувати придатність для частини ринків.
На думку Стріта, попереду ще багато роботи з «підгонки» сочевиці під північні умови — зокрема щодо відповідності сортів, агрономії та строків сівби. Він зазначив, що в межах NSW Pulse Agronomy Development and Extension Project оцінюють 3–4 сорти, але загалом регіональної валідації та спеціалізованої агрономії для північних районів наразі бракує.