Фото: із відкритих джерел
В Індії найближчими тижнями можуть фіналізувати повну заборону інсектициду карбосульфан після його внесення до процедури PIC Роттердамської конвенції. У галузевій дискусії наголошують на розриві між міжнародними підставами для перегляду та індійськими даними багаторічного застосування.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Індія, за оцінкою автора колонки на Global Agriculture, перебуває за кілька тижнів від завершення процедури повної заборони карбосульфану. Поштовхом стала нещодавня «торговельна» лістинг-процедура в межах Роттердамської конвенції (Prior Informed Consent, PIC). Водночас у матеріалі підкреслюється: рішення, яке матиме наслідки для фермерів і ринку ЗЗР, варто обґрунтовувати даними, отриманими в умовах індійського застосування, а не переносити висновки з інших регіонів.
Як карбосульфан працює і що саме переглядають
У публікації нагадують, що карбосульфан спроєктований як «про-інсектицид»: у шкідника він перетворюється на карбофуран. Такий підхід, як зазначено в матеріалі, мав поєднати ефективність карбофурану з «м’якшим» профілем гострої токсичності у препаративній формі. Автор наголошує, що ця особливість була відома регуляторам із перших оцінок молекули у 1980-х роках.
Регуляторна хронологія в Індії: п’ять хвиль перегляду і «плюс» до етикетки влітку 2026-го
За даними публікації, карбосульфан зареєстрований в Індії з листопада 1997 року. Далі наводиться перелік п’яти окремих раундів перегляду «небезпечних пестицидів» у 2013–2022 роках (комітети Анупама Верми, Малхотри, підкомітет Хурани, комітет Раджендрана та пов’язані рішення Реєстраційного комітету). Стверджується, що карбосульфан не потрапляв до переліків кандидатів на заборону в межах цих процедур.
Окремо зазначено, що 30 липня 2026 року Реєстраційний комітет схвалив розширення етикетки для Carbosulfan 25% EC — для контролю галової нематоди (root-knot nematode) на огірку та перці чилі. У матеріалі це подається як важливий контекст, оскільки за три тижні після цього, за твердженням автора, уряд запропонував повну заборону молекули. Також згадується, що звіт Експертного оглядового комітету (під головуванням Dr. Debasisa Mohanty), який ліг в основу пропозиції про заборону та розглядався на 473-му засіданні Реєстраційного комітету в червні 2026 року, не супроводжувався публікацією вихідних даних.
Які міжнародні дані згадують у дискусії
Матеріал окремо зупиняється на даних зі Шрі-Ланки: йдеться про клінічні дослідження отруєнь, де смертність у випадках отруєння карбосульфаном, за наведеним у публікації формулюванням, була приблизно на рівні 11% і більш ніж у п’ять разів вищою, ніж при отруєнні карбофураном, попри «номінально менш небезпечну» категорію ВООЗ для карбосульфану. Водночас автор підкреслює, що це стосується сценарію навмисного самогубства із вживанням концентрованого продукту, а не польового застосування за етикеткою.
Також описано підстави для PIC-лістингу: у публікації згадується ретроспективне опитування в Буркіна-Фасо про 296 випадків отруєнь пестицидами, де один випадок «попередньо» пов’язали з локально виробленою багатокомпонентною формуляцією, що містила карбосульфан, без встановлення причинно-наслідкового зв’язку. Окремо зазначено, що повідомлення ЄС, за версією автора, було пов’язане з адміністративним непродовженням реєстрації у 2008 році, а не з «новим» релевантним для Індії висновком щодо безпеки.
Що наводять як індійський «польовий» контекст
У колонці стверджується, що карбосульфан щороку застосовують орієнтовно на 32 lakh acres (приблизно 3,2 млн акрів) індійських посівів — зокрема на рисі, бавовнику, чилі, кмині, баклажані та огірку. Також наведено твердження, що за понад 30 років використання «галузеві записи» не фіксували підтверджених випадків токсичності для людини, пов’язаних із застосуванням за етикеткою, підтверджених екологічних інцидентів, перевищень залишків понад дозволені межі або відмов в експорті індійської продукції через залишки карбосульфану.
Окремим блоком подано опис «досьє» молекули в матеріалі: WHO Toxicity Category II; не мутагенний, не канцерогенний, не тератогенний; не ендокринний дизраптор; період напіврозпаду в ґрунті та воді — 7–10 днів; відсутній потенціал біоакумуляції. Автор також звертає увагу, що перетворення на карбофуран як ризикова ознака нібито притаманна й іншим карбаматам (у тексті згадано benfuracarb), які залишаються зареєстрованими в Індії.
Антидот і лікування: що саме зазначено
У публікації визнають, що «специфічного антидоту», який би хімічно розривав зв’язування карбаматів з ферментом, немає. Водночас наголошується, що атропін застосовують як лікування отруєнь цього класу, він включений до Національного переліку основних лікарських засобів Індії та схвалений Drugs Controller General of India для отруєнь карбаматами. Автор підкреслює: відсутність «хімічного реверсора» є спільною для всього класу карбаматів, а не унікальною для карбосульфану.
Аграрні аргументи та економічний контур, який згадує джерело
У матеріалі стверджується, що індійський ринок має відносно «вузький кошик» зареєстрованих діючих речовин порівняно з ЄС або США, а вилучення інструмента без заміни може посилити тиск шкідників. Серед прикладів названо рисову галицю (gall midge) у південній Індії та східному прибережному поясі, де карбосульфан, за текстом, є одним із небагатьох доступних і дієвих варіантів. Також підкреслено значення різних механізмів дії для антирезистентних стратегій: звуження ротації діючих речовин може прискорювати розвиток резистентності.
Окремо наведено оцінки економічного масштабу: ринок карбосульфану в Індії оцінено в ₹350–400 crore на рік (технічна речовина та формуляції). Також згадується оцінка Agro Chem Federation of India (ACFI), що технічний карбосульфан підтримує 30–50 компаній у ланцюгу формуляції/перепакування/дистрибуції, а загалом у національному «пестицидному» ланцюгу вартості налічується понад 65 тис. суб’єктів. У тексті також зазначено, що ACFI, CropLife India та FICCI у своїх поданнях закликали до науково обґрунтованої оцінки замість повної заборони.
Що це означає для практики регулювання
Автор колонки пропонує розглядати не лише «повну заборону», а й інструменти управління ризиками — звуження дозволених застосувань, буферні зони біля водойм і місць проживання запилювачів, обмеження формуляцій, продаж лише через дилерів, посилення навчання аплікаторів, визначений період післяреєстраційного моніторингу. Водночас у матеріалі наголошується на потребі пояснити розбіжність між розширенням етикетки наприкінці липня 2026 року та пропозицією повної заборони через кілька тижнів.