Сучасна ситуація з ГМ-насінням в Україні

На сьогодні українське законодавство не допускає використання генетично-модифікованих сортів сільськогосподарських культур. На території держави офіційно не зареєстровано жодного ГМ-сорту насіння, що створює унікальну позицію для розвитку альтернативного сегменту аграрного ринку.

Проте у середині вересня 2026 року вступить у силу новий нормативний акт, який докорінно змінить нормативно-правову базу у цій сфері. Закон України №3339-IX про державне регулювання генетично-інженерної діяльності запроваджує комплексну систему контролю, дозволів та санкцій за порушення у цій галузі.

Основні положення нового закону про ГМО

На думку Володимира Пугачова, виконавчого та регіонального директора у Східній Європі Асоціації «Дунайська Соя», новий закон стане результатом багаторічних обговорень у державних та громадських колах. Нормативний документ передбачає:

• Систему державного регулювання генетично-інженерної діяльності на території України;
• Механізми контролю за обігом та виробництвом ГМО;
• Встановлення штрафних санкцій та відповідальності за незаконне використання генетично-модифікованого матеріалу;
• Впровадження маркування та паспортизації культур.

Позиція держави в контексті майбутнього регулювання

Чинна аграрна політика України поки що не передбачає активного розвитку ГМ-сортів. Це підтверджується документами стратегічного значення для сільськогосподарського сектора:

• План дій щодо розвитку протеїнового комплексу України не містить посилань на використання генетично-модифікованих культур;
• Стратегія розвитку тваринництва також не враховує ГМ-статус як пріоритет;
• Державна позиція зосереджена на дотриманні міжнародних стандартів якості та безпеки продукції.

У цьому політичному контексті не-ГМ виробництво розглядається як потенційна конкурентна перевага українського агроекспорту на глобальному ринку.

Сертифіковане не-ГМ виробництво як альтернатива

Упродовж останніх років в Україні активно розвивається сегмент сертифікованого не-ГМ насіння, особливо у сегменті сійки та сої. За даними Асоціації «Дунайська Соя», приблизно чверть від обсягів українського не-ГМ виробництва сої вирощується відповідно до міжнародних стандартів сталості та якості.

Основним драйвером цього розвитку є Програма протеїнового партнерства від Дунайської Сої, яка курується В. Пугачовим. Програма передбачає:

• Сертифікацію виробничих комплексів за стандартами сталості;
• Гарантовані закупівельні контракти для сертифікованої продукції;
• Технічну підтримку та консультації щодо оптимізації технологій вирощування;
• Доступ до преміальних сегментів експортного ринку.

Вплив на аграрний бізнес та перспективи розвитку

Вступлення закону в дію відкриває нові можливості та одночасно накладає додаткові обов’язки на сільськогосподарських виробників. Для тих, хто вибирає шлях не-ГМ виробництва, це означає:

• Стабільність нормативно-правової бази та впевненість у довгостроковій перспективі;
• Можливість входження до міжнародних програм із сертифікації якості;
• Доступ до преміальних цінових сегментів на ринках Європи та інших регіонів;
• Комплієнс з вимогами імпортерів стосовно походження сировини та технологій вирощування.

Для виробників, які розглядають можливість використання генетично-модифікованих культур у майбутньому, новий закон передбачить чіткі процедури отримання дозволів та нагляд за дотриманням вимог безпеки.

Практичні кроки для виробників на сьогодні

Впродовж часу до вступлення закону в дію (до вересня 2026 року), рекомендується виробникам:

• Проаналізувати структуру посівних площ та визначитися зі стратегією розвитку;
• Розглянути можливість входження до програм сертифікації не-ГМ виробництва;
• Встановити контакти з компаніями-партнерами для укладення довгострокових угод на поставку сертифікованої продукції;
• Підготуватися до виконання вимог нового законодавства у частині документування та звітності;
• Провести навчання персоналу щодо вимог до обігу та складування насіння.