Експортні обмеження: ризики для майбутнього врожаю

Обмеження експорту українського зерна через морські порти можуть суттєво позначитися на виробництві врожаю 2027 року. Уповільнення відвантажень призводить до накопичення зерна на внутрішньому ринку, що посилює тиск на ціни та доходи аграріїв, зазначають в Інституті аграрної економіки.

Накопичення зерна: проблеми для аграріїв

Накопичення нереалізованого зерна скорочує оборотні кошти господарств і може ускладнити фінансування наступної посівної кампанії. Найбільш вразливими до такого сценарію є малі та середні агропідприємства, для яких своєчасний продаж урожаю є одним із головних джерел фінансування виробництва.

Чи достатньо потужностей для зберігання?

При цьому формально дефіциту потужностей для зберігання в Україні немає: вони оцінюються приблизно у 100 млн т одночасного зберігання продукції. Однак ключовою проблемою стає швидкість обороту зерна — якщо експорт сповільнюється, елеватори довше залишаються заповненими, що ускладнює приймання нового врожаю.

Альтернативні маршрути експорту

Альтернативні маршрути дозволяють частково компенсувати обмеження морського експорту, але суттєво збільшують витрати. За оцінками експертів, доставка зерна до порту Констанца коштуватиме аграрію $60–70/т, а до Гданська — $82–85/т. Загалом у разі проблем із портами вартість аграрної логістики може зрости у 1,5–2 рази.

Що потрібно зробити для зниження ризиків?

Для зниження ризиків Україні необхідно одночасно відновлювати та захищати морський експорт і нарощувати пропускну спроможність альтернативних маршрутів. Йдеться насамперед про дунайський напрямок, порт Констанца, а також західні залізничні та автомобільні коридори, щоб експорт зерна не залежав критично від одного маршруту.