Кількість неплатоспроможних аграрних компаній зросла зі 127 до 226 випадків за півріччя. Фото: Агробізес Сьогодні
За перше півріччя 2026 року кількість аграрних компаній, які увійшли в процедуру неплатоспроможності, зросла зі 127 до 226 випадків — майже на 80 відсотків. Причому вже до середини квітня показник зрівнявся з усім першим півріччям минулого року. Про це свідчить аналіз компанії CITR — лідера румунського ринку послуг з реструктуризації, повідомляє національна інформаційна агенція Agerpres.
Найпоказовіше змінився профіль тих, хто банкрутує. Серед компаній з основними засобами понад чотири мільйони євро кількість неплатоспроможних зросла з однієї до дев’ятнадцяти. На ці дев’ятнадцять компаній припадає понад 235 мільйонів євро активів — це більш ніж 57 відсотків усіх активів, що увійшли в неплатоспроможність у цій категорії по всій економіці країни. Тобто криза дійшла до великих гравців, а не лише до дрібних господарств.
Причини аналітики вибудовують в іншому порядку
Тут і криється розбіжність між заголовками й самим документом. Аналітики CITR першими називають зовсім не імпорт: маржа виробників стиснута комбінованим впливом волатильних цін на зерно, високих виробничих і фінансових витрат, а також повторюваних посух.
Останній чинник вони описують детальніше за інші. Посухи впливають не лише на врожай, а й на рішення щодо сівозміни: дедалі більше фермерів переходять на озимі культури, вважаючи їх стабільнішими за кукурудзу чи соняшник. Тобто йдеться про структурну перебудову виробництва під зміну клімату.
І вже після цього в аналізі йде окреме речення про те, що ці тиски доповнили імпорт зерна з України та зростання цін на енергоносії й добрива, спричинене геополітичною нестабільністю. Тобто наше зерно фігурує в переліку разом із подорожчанням ресурсів — як додатковий чинник, а не як причина номер один.
Серед причин аналітики першими називають волатильність цін і повторювані посухи.
Головна проблема — розрив між урожаєм і грошима
Найцікавіше в аналізі стосується поведінки самих фермерів, і воно українському читачеві здасться знайомим.
«Невідповідність між аграрним циклом і браком ліквідності, особливо в періоди між жнивами, спонукає до дедалі обережнішої поведінки під час продажу: фермери воліють притримувати запаси, а не продавати нижче межі рентабельності. Це тисне і на грошовий потік, і на довіру в усьому ланцюгу постачання», — зазначає генеральний директор CITR Пауль-Дітер Кірленару.
До цього він додає структурні слабкості сектору: надмірну фрагментацію землі та брак переробної інфраструктури, через які значна частина продукції не може бути повноцінно комерціалізована.
Наскільки глибокими є фінансові проблеми, показує й банківська статистика. За звітом Національного банку Румунії про фінансову стабільність, частка неактивних кредитів серед нефінансових компаній зросла до 5,6 відсотка, у сегменті мікро- й малих підприємств, до якого належить більшість фермерів, вона перевищує 7 відсотків, а за кредитами з державними гарантіями сягає 11,3 відсотка.
Що з цього випливає для українського експорту
Практичне значення для нас має не сама констатація кризи, а її можливі наслідки.
По-перше, масштаб проблеми в сусідів значний: у зоні високого фінансового ризику перебувають 40 відсотків обстежених компаній, 631 підприємство — на межі неплатоспроможності, ще 855 потребують реорганізації. Вибірка охоплювала 3 700 аграрних компаній із 13 700, що подали фінансову звітність.
По-друге, саме через румунські порти й прикордонні переходи нині проходить значна частина українського експорту після фактичної зупинки глибоководних портів. Коли галузева криза такого масштабу публічно пов’язується з українським імпортом — навіть як із додатковим чинником — це створює ґрунт для політичного тиску на транзит. Схожий сценарій ми вже проходили у 2023 році.
По-третє, у самому аналізі є теза, корисна незалежно від кордонів. Його автори доходять висновку, що стійкість аграрного сектору дедалі менше залежить від обсягів виробництва і дедалі більше — від операційної ефективності, фінансової дисципліни та управління ризиками. Для українських господарств, які цього сезону теж притримують зерно замість продажу нижче собівартості, це спостереження звучить цілком актуально.
Фермери притримують запаси, а не продають нижче межі рентабельності. Фото з відкритих джерел.