Фото: із відкритих джерел
Дослідники Embrapa підтвердили, що ген MusaDMR6 пов’язаний зі сприйнятливістю бананів до фузаріозного в’янення (Panama disease). Результати відкривають шлях до селекції або генного редагування, однак стійких ліній у межах цієї роботи ще не створено.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Дослідники підрозділу Embrapa Mandioca e Fruticultura (Круз-дас-Алмас, штат Баїя, Бразилія) повідомили про підтвердження ролі гена MusaDMR6 у розвитку сприйнятливості бананових рослин до фузаріозного в’янення (Panama disease). На їхню думку, це робить MusaDMR6 перспективною мішенню для селекції або генного редагування з метою отримання сортів зі стійкістю до хвороби.
Як зазначено в матеріалі, результати опубліковано онлайн 29 серпня 2026 року в журналі Molecular Biology Reports. Дослідження виконано під керівництвом кореспондентного автора Клаудії Фортес Феррейри (Claudia Fortes Ferreira) разом із Марсіо Леандро да Сілвейра Фонсека (Marcio Leandro da Silveira Fonseca), Едсоном Періто Аморімом (Edson Perito Amorim) та колегами.
Фузаріозне в’янення спричиняє ґрунтовий гриб Fusarium oxysporum f. sp. cubense (Foc). Хвороба уражує провідні тканини, блокуючи транспортування води, і, за описом джерела, не має ефективного хімічного лікування після інфікування поля. Тому ключовими підходами довгострокового контролю називають виведення стійких сортів або, у перспективі, «вимкнення» генів сприйнятливості в популярних культиварах. Окремо згадується поширення агресивнішого варіанта патогена Tropical Race 4 у регіонах Азії, Африки та останнім часом Латинської Америки, що створює ризики як для експортних насаджень Cavendish, так і для локальних десертних і кулінарних бананів.
Що саме досліджували
Команда працювала з культиваром банана Prata-Ana. Рослини інокулювали субтропічним штамом фузаріозного гриба та відстежували, як змінюється активність гена DMR6 у часі. Для цього застосували RT-qPCR — лабораторний метод, який дає змогу оцінити рівень експресії (наскільки активно «вмикається» конкретний ген) у тканинах рослини.
У матеріалі пояснюється, що DMR6 відомий у низці культур, зокрема в томаті, як ген сприйнятливості: він не підсилює захист, а навпаки може пригнічувати імунні сигнали рослини. Зокрема, йдеться про захисний шлях, пов’язаний із фітогормоном саліциловою кислотою. У інших культурах, за даними джерела, DMR6 «вимикали» за допомогою інструментів генного редагування на кшталт CRISPR, і це підвищувало стійкість до хвороб завдяки зняттю «гальма» імунної відповіді.
Ключові результати
Після інфікування в рослин банана спочатку фіксували зниження активності DMR6 у перші 24–48 годин, а далі — різке зростання. На 72-й годині після інокуляції зареєстрували 6,5-разове підвищення активності гена порівняно з неінфікованими контрольними рослинами.
Паралельно застосовували методи забарвлення для спостереження фізичних захисних реакцій рослини, зокрема:
- накопичення каллози (вуглевод, який рослини відкладають для «ізоляції» інфікованих клітин);
- накопичення фенольних сполук, пов’язаних із захистом.
Попри ці реакції, через 90 днів після інокуляції інфіковані рослини мали індекс тяжкості хвороби 80%, що, за умов випробування, підтвердило високу вразливість Prata-Ana до патогена. Сукупність даних про експресію гена та перебіг хвороби, як зазначено в джерелі, підтримує припущення, що DMR6 під час інфекції активно пригнічує імунну відповідь рослини, а не лише «реагує» на зараження.
Що це означає для селекції та генного редагування
У публікації окремо наголошено на межах отриманих результатів: у цьому дослідженні DMR6 охарактеризували та валідували як мішень, але не редагували і не видаляли ген у бананових рослинах. Тобто стійкої лінії банана в межах цієї роботи ще не отримано.
Наступним кроком, за логікою описаного підходу, може стати пряме «вимкнення» або модифікація DMR6 у банані (ймовірно, інструментами CRISPR), після чого потрібні подальші випробування та проходження регуляторних процедур у Бразилії перед потенційним комерційним використанням.